Погіршивши становище народу і викликавши різку незадоволеність землевласників і рабовласників, реформи Ван Мана не послабили, а поглибили і загострили класові протиріччя. Результати не забарилися проявити себе. По всій країні почали спалахувати повстання. У 15 р. почалося повстання серед північно-західних прикордонних гарнізонів. Потім піднялися повстання в Аньхої, Цзянсу, Шаньдун, Хенань, Хубей. Загони повстанців носили різні найменування: «Червоні брови», «Зелений ліс» або «Нижня течія річки», «Ліс на рівнині», «Мідні коні», «Верхня течія ріки», «Залізні гомілки», «Великі піки» і т . д. Деякі з них налічували десятки тисяч людей. Їх очолювали біглі солдати, пастухи, рибалки, бідні землероби, дрібні торгівці. В повстаннях брали участь і раби. Повстанці брали в облогу і захоплювали міста, вбивали чиновників, захоплювали комори з зерном, звільняли рабів. У ряді областей до повстанців приєднувались загони представників панівного класу, незадоволених політикою Ван Мана, і нащадки скинутого Ван Маном царського роду Лю (родове ім'я імператорів, династії Хань), яких Ван Ман позбавив високого становища і майна. Як повідомляє історик Бань Гу, «нащадки колишньої династії Хань в божевіллі підбурювали народ до бунту».

    На придушення повстань було кинуто добірне стотисячне військо Ван Мана. Вогнем і мечем воно розправлялося з повстанцями. З особливою жорстокістю діяв полководець Ван Куан. Джерела розповідають, що, захопивши одне з охоплених повстанням міст, він стратив більше 10 тис. чоловік. Однак війська Ван Мана терпіли одну поразку за іншою «Історія Старшої династії Хань» лаконічно повідомляє: «Всюди десятки тисяч розбійників нападали на міста. Вони вбили близько 2000 чиновників. Ван Куан та інші терпіли невдачі в боях».

    Повстання розросталися, охоплюючи все більшу територію. Вони палахкотіли в Шаньдуні, Хебей, Шаньсі, Хенань, Хубей, Сичуань, Шеньсі, Ганьсу. Найпотужнішим виявився рух в Шаньдуні, де діяли загони «Червоних брів», які були найбільш організованими і численними. Шаньдун, як один з можливих вогнищ повстання, ще задовго до цього викликав серйозні побоювання уряду. Придушення повстань 13 р. н. е. не розрядили напруженої обстановки в Шаньдуні. Населення Шаньдуна особливо постраждало від податків Ван Мана і, зокрема, від непрямих податків, пов'язаних з монополією на багатства гір, річок і озер. Чиновники Ван Мана повідомляли, що в цих областях, де рибний промисел був важливим підсобним заняттям населення, рятує його від голодної смерті в неврожайні роки, введення цієї монополії позбавляло людей останніх засобів до існування. Вони доносили, що смертність в області дуже збільшилася і з'явилося багато людей, «які займаються розбоєм».

    Повстання «Червоних брів» почалося в 18 р. н. е. Безпосередніми причинами повстання були свавілля та здирництва чиновників і страшний голод, що вибухнув в Північному Китаї у зв'язку з неодноразовими проривами гребель і дамб на Хуанхе в перші роки I ст. н. е. Зруйновані іригаційні споруди не були відновлені, і в 11 р. н. е. новий потужний прорив Хуанхе спричинив зміну русла нижньої течії річки. Замість колишнього направлення на сучасне місто Тяньцзінь (недалеко від Пекіна) Хуанхе розділилася в районі сучасного міста Чженчжоу (на північному сході Хенань) на два широких рукави, які впадали в Жовте море на північ і на південь від Шаньдунського півострова, відрізаючи його, таким чином, від решти території Китаю. Зміна русла Хуанхе викликала величезну повінь, від якої, природно, найбільше постраждало населення Шаньдуна.

    Протягом багатьох років тут лютував сильний голод. Рятуючись від періодичних страшних повеней і голодної смерті багато кидали напризволяще свої житла і йшли з рідних місць. Не маючи ні спочинку, ні засобів до існування, зголоднілі люди натовпами бродили по області у пошуках поживи. У цих умовах повстання спалахнуло стихійно і відразу охопило значну територію. На чолі повстанців став бідний землероб Фань Чун. Для того щоб відрізняти своїх прихильників, Фань Чун наказав повстанцям фарбувати брови в червоний колір. Тому цей рух і отримав назву повстання «Червоних брів».

    Проти повстанських загонів в Шаньдуні Ван Ман послав величезну армію. За жорстокість народ прозвав її «Зубами тигра». Однак армія Ван Мана не могла впоратися із загонами «Червоних брів». Солдати розбігалися і не хотіли битися, частина їх приєдналася до повстанців. Повстанські загони звідусіль рухалися до столиці. У 23 р. першими підійшли до Чанань загони, очолювані нащадками ханьских імператорів, підтримані повстанцями «Нижньої течії річки», «Ліси на рівнині» та іншими загонами. Війська, які захищали Чанань, розбіглися. Повстанці увірвалися в місто і оточили палац, де переховувався Ван Ман. Після триденної облоги палац був захоплений, Ван Ман убитий. Йому відрубали голову, а тіло розірвали на частини. Один з нащадків царського роду Лю, який став відомим під ім'ям Ген-ши, був оголошений імператором. Однак інші повстанські загони не хотіли його визнавати. «Червоні брови» проголосили імператором свого ставленика – збіднілого нащадка царського роду Лю. Повстання в країні тривали. У 25 р. загони «Червоних брів», котрі налічували кілька сот тисяч людей, підступили до Чанань і зайняли його. Ген-ши був убитий. «Червоні брови» зміцнилися в столиці.

    Розправившись з допомогою загонів повстанців з «узурпатором »Ван Маном, представники панівного класу направили всі сили на придушення грізного народного руху. Ще до того, як Ген-ши був убитий, найбільш сильні з їх армій висунули нового претендента на престол - царевича Лю Сю, що прославився своїми перемогами над повстанцями.

    У 25 р. Лю Сю був проголошений імператором. Він зміцнився в Лояні і оголосив його своєю столицею. У тому ж році, зібравши велике військо, Лю Сю осадив Чанань. У столиці почався голод. Протримавшись в обложеному місті більше року, «Червоні брови» змушені були залишити його і, відрізані арміями Лю Сю від Шаньдуна, відступили на північний захід.

   Тут вони зробили спробу зв'язатися з периферійними повстаннями, але вона закінчилася невдачею. Переслідувані по п'ятах воєначальниками Лю Сю, «Червоні брови» знову повернулися

в Чанань, але протрималися тут дуже недовго і відступили далі на схід в напрямку Шаньдуна. В кінці 27 р. н. е. Лю Сю завдав їм ряд поразок в Хенані. Генеральна битва відбулася в місті Іянь (між Чанань і Лояном), де повстанці зазнали вирішальної поразки. До цього часу повстання в інших місцях були вже придушені. Декларації Лю Сю про звільнення деяких категорій рабів, знищення указів Ван Мана і зниження податків сприяли посиленню розкладання в лавах повстанців. У 29 р. повстання «Червоних брів» було остаточно придушене.

   Перемога Лю Сю над повстанцями полегшувалася тим, що вони не мали достатньої організованості і дисципліни. Повстання охопили величезну територію, але вони були розрізненими і носили стихійний характер. Одні загони обмежувалися захопленням провіанта, інші вбивали чиновників і багатіїв, звільняли рабів, але ні в кого з них не було чіткого уявлення про мету, до якої вони йдуть.