Соціально-економічний розвиток Англії у XVIII ст. - Історія Англії - Всесвітня історія - Все для історика
Все для історика
Середа, 07.12.2016, 11:32
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Всесвітня історіяРеєстраціяВхід
Меню сайту
Категорії розділу
Історія Росії [4]
Історія Німеччини [7]
Історія Франції [8]
Історія Англії [11]
Історія країн Скандинавського пів-ва [1]
Історія Іспанії [4]
Історія країн Латинської Америки [5]
Історія Китаю [5]
Історія країн Азії та Африки [18]
Різне [15]
Історія країн Північної Америки [4]
Історія Стародавньої Греції та Риму [7]
Історія Японії [5]
Історія Південних та Західних слов'ян [11]
Загадки цивілізацій [3]
Нумізматика [2]
Міфологія [0]
Монархи світу [1]
Статистика
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Онлайн всього: 18
Гостей: 18
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » Файли » Історія Англії

Соціально-економічний розвиток Англії у XVIII ст.
02.03.2010, 20:56
Ще в кінці XVII ст. Англія була аграрною країною; чотири п'ятих її населення займалися сільським господарством. До початку XIX ст. вона перетворилася на велику промислову державу, в якій близько половини населення було зайнято в фабричному виробництві, транспорті та торгівлі. 
Ці зміни відбувалися протягом XVIII ст, спочатку непомітно, а з 60-х років стрімко, у вигляді стрибка, що отримав назву промислового перевороту. Слідом за Англією промислова революція відбулася і в інших країнах. Проте в Англії вона прийняла найбільш яскраві, класичні форми. 
Протягом XVII і XVIII ст. в англійському селі не припинявся процес витіснення дрібного і середнього селянського господарства. Ще в кінці XVII ст. біля половини всієї обробленої землі було в руках селян. Число самостійних селян - йоменів - в 1685 р. становило 160 - 180 тис. сімей, або одну сьому частину всього населення країни. Протягом XVIII ст. йомени зникають. Велика земельна власність витісняє самостійні дрібні селянські володіння: наприкінці XVII ст. середні розміри земельної власності становили 70 акрів, а в 1780 р. дорівнювали в середньому 300 акрів. Витіснення селян проводилося за допомогою різних прийомів, серед яких насильство грало далеко не останню роль. Всевладдя лендлорда давало широкий простір для свавілля. Обгородження приймають у XVIII ст. нову форму і особливо великого розмаху. Раніше державна влада, прагнучи зберегти селянство як податну і військову силу, обмежувала обгородження. Тепер позиція уряду змінюється: обгородження проводяться в життя парламентськими актами. «... Сам закон, - писав К. Маркс, - стає знаряддям грабежу народної землі». Протягом XVIII ст. парламентом було прийнято понад 2500 актів про обгородження, які ставилися до площі більше 5 млн. акрів.
Ця грандіозна експропріація викликала повсюдний опір з боку селянства; скаргами на обгородження повні петиції до парламенту; де-не-де селяни намагалися силою, хоча й безуспішно, призупинити цей грабіж і відстояти свою землю. 
Результатом згону селян з землі ( «виселення») було створення великих кадрів промислового пролетаріату - необхідної умови для розвитку капіталістичної фабричної промисловості. 
Масова експропріація селянства в той же час сприяла розвитку капіталізму в сільському господарстві. Вигнання селян і укрупнення помість давали лендлордам можливість ширше застосовувати нову сільськогосподарську техніку, а також здавати землю за підвищену орендну плату. Такої плати селянин вносити не міг. Його все більше замінює великий фермер, який веде капіталістичне господарство із застосуванням вдосконаленої агротехніки, найманої робочої сили і більш складних землеробських знарядь. Все це вимагало значних вкладань капіталу. У XVII-XVIII ст. дрібне товарне виробництво все більше поступається своїм місцем мануфактурі; найбільших успіхів розсіяна мануфактура досягла у виготовленні вовняних, полотняних і шовкових тканин, але широко були поширені також централізовані залізоробні, паперові, скляні та інші мануфактури. У першій половині XVIII ст. складаються значні кадри найманих робітників, попередників майбутніх фабричних робітників. Це ще не робітники в сучасному розумінні слова, тому що вони тісно пов'язані зі своїм власним господарством, мають ділянки землі і нерідко залишаються власниками засобів виробництва - верстата або верстата. Мануфактурний робочий був об'єктом жорстокої експлуатації, був абсолютно безправний перед обличчям закону. Робочий день в централізованій мануфактурі тривав 14-16 і більше годин. У мануфактурної майстерні панував необмежений свавілля господаря. Заробітної плати не вистачало навіть на хліб для родини, і остання була змушена або шукати роботу, або вдаватися до жебрацтва. На мануфактурах широко застосовувалася дитяча праця. Діти починали працювати з самого раннього віку, нерідко з п'яти років. 
У 1700 р. парламент заборонив ввезення з Індії, Ірану та Китаю бавовняних тканин, які своєю дешевизною, красою та міцністю перевершувала англійські вироби. Так створювалися сприятливі умови для швидкого підйому англійської промисловості.


Категорія: Історія Англії | Додав: Ekzor
Переглядів: 4266 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 3.1/13
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук по сайту
Адміністрація
Mail Ekzor@inbox.ru
Опитування
Як ви відсвяткували Новий Рік?
Всего ответов: 1047
Друзі
Козацькі літописи та історія
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz