| Ekzor | Дата: Понеділок, 27.12.2010, 21:32 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Отримавши право на створення незалежних профспілок, робітники в масовому порядку стали виходити зі старих державних профспілок і вступати в створену страйкарями незалежну федерацію профспілок «Солідарність». Вимоги «Солідарності» ставали більш радикальними, а страйки відбувалися все частіше, хоча керівництво профспілок на чолі з Лехом Валенсою і церква намагалися не допускати дій, які могли б спровокувати радянську інтервенцію в Польщу.
Дискусії влади з «Солідарністю» зосередилися на вимозі профспілок надати робочим право керувати своїми підприємствами. Партійна номенклатура чинила опір схемою, яка позбавляла її права призначати директорів і контролювати кадрову політику. У вересні «Солідарність» звернулася із сенсаційною відозвою до всіх робітників країн Східної Європи створювати вільні профспілки. Пішла нова хвиля страйків. Хоча поліція піддала репресіям дисидентів з Комітету суспільного самозахисту і профспілкових активістів, довіра керівництва КПРС до здатності Кани відновити порядок вичерпалося, і 18 жовтня 1981 він був замінений генералом Войцехом Ярузельським, командувачем польськими збройними силами. Військове рішення проблеми стало до порядку денного.
У грудні «Солідарність» зробила крок, який польські комуністи вже не змогли прийняти: профспілки зажадали проведення референдуму з питань про керівну роль компартії і відносин між Польщею і Радянським Союзом. У відповідь 13 грудня Ярузельський ввів у країні військовий стан, замінивши цивільні органи влади Військовою радою національного порятунку і заарештувавши лідерів «Солідарності» і інших опозиціонерів. На заводах, шахтах, судноверфях і в університетах почалися страйки, але більшість з них було придушене поліцією і силами внутрішньої безпеки. Уряд виступив із заспокійливим заявою, що воно не має наміру згортати реформи, початі в 1980, але лідери «Солідарності» відмовилися від компромісу, і в жовтні 1982 був прийнятий закон, що замінив «Солідарність» невеликими профспілками під контролем уряду. Потім влада випустила на волю більшість арештованих, а в липні 1983, після візиту до Польщі папи Іоанна Павла II, скасували військовий стан. Тиск із боку «Солідарності» і міжнародної громадської думки змусило Ярузельського оголосити в 1984 амністію. Однак криза не закінчилася; хоча страйки були подавлені, а загроза влади комуністів ліквідована, «Солідарність» продовжувала користуватися масовою підтримкою населення країни.
Економічний спад продовжувався до 1983; потім промислове і сільськогосподарське виробництво почало потроху відновлюватися. Проте плани уряду по децентралізації економіки і стимулюванню більш ефективної роботи підприємств зустріли шалений опір з боку бюрократії і нових профспілок. У результаті субсидії для зниження цін на продукти і нерентабельні інвестиційні проекти, успадковані з 1970-х років, продовжували фінансуватися за рахунок бюджетного дефіциту, розкручуючи виток інфляції. У 1980-1987 офіційний індекс споживчих цін досяг 500%, тоді як середня зарплата виросла тільки на 400%. У той же час уряд не бажало вдаватися до масових політичних репресій і боялося приступати до необхідних реформ. «Солідарність», хоча і сильно поріділа, продовжувала діяти нелегально.
До літа 1988 інфляційний тиск на життєвий рівень настільки посилився, що на заводах, судноверфях і у вугільних басейнах прокотилася нова хвиля страйків. Уряд змушений був звернутися до глави «Солідарності» Леха Валенси з проханням повернути страйкуючих на робочі місця, пообіцявши в обмін лібералізацію політики і легалізацію «Солідарності».
Вибори 4 червня 1989 принесли «Солідарності» приголомшливий успіх. Її кандидати в кінцевому рахунку одержали всі місця, за які боролися. Президентом був обраний Ярузельський, але традиційні союзники ПОРП - Селянська і Демократична партії - підтримали «Солідарність» і 24 серпня 1989 обрали главою уряду лідера католицької фракції «Солідарності» Тадеуша Мазовецького.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
