| Ekzor | Дата: Понеділок, 27.12.2010, 21:30 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| 10 травня новий уряд переїхав з Кошице до Праги. За винятком невеликої території в західній Чехії, звільненої військами США, всю країну аж до грудня 1945 займала Червона Армія. Цією обставиною скористалися комуністи, які отримали непропорційно велике представництво в національних комітетах. Використовуючи підготовлений у Лондоні документ про притягнення до відповідальності воєнних злочинців та осіб, які співпрацювали з нацистами, комуністи почали діяти через міністерство внутрішніх справ, яке перебувало під їх контролем, з метою усунення деяких своїх політичних супротивників, звинувачуючи їх у співпраці з Німеччиною. У тимчасовому уряді, створеному на основі угоди між партіями Національного фронту, комуністи отримали велике число місць, розділивши свою партію на дві партії: це дало їм можливість виступити з вимогою надати місця в парламенті як для чеської, так і для словацької фракції компартії.
На парламентських виборах, що відбулися 27 травня 1946, до яких були допущені тільки партії Національного фронту, комуністи отримали 2,7 з 7,1 млн. голосів і 114 місць з 300. 19 червня президентом був обраний Бенеш, 2 липня він запропонував Готвальд сформувати кабінет міністрів.
З липня 1947 по лютий 1948 політична обстановка в країні все більше загострювалася. Комуністи розкрили "змову" в Словаччині, що спричинило за собою масові арешти лідерів словацької Демократичної партії. Представники Комуністичної партії відмовилися співпрацювати із словацькими демократами і подали у відставку. Їх підтримав прем'єр-міністр Готвальд, і процедура призначення членів корпусу уповноважених (уряду) була змінена. У листопаді 1947 з'їзд Чехословацької соціал-демократичної партії змістив прокомуністично налаштованого Фирлингера і обрав лідером соціал-демократів більш незалежного Богуміла Лаушман. У лютому 1948 більшість кабінету міністрів виступило з протестом проти діяльності міністра внутрішніх справ, члена КПЧ, який наповнив поліцію комуністами. Цей крок, що кидав виклик комуністам, призвів до відкритого зіткнення. Дванадцять членів кабінету міністрів подали у відставку, сподіваючись привернути увагу до ситуації, що склалася.
Успіх їх демаршу залежав від позиції соціал-демократів, реакції президента Бенеша і народної підтримки. Демарш зазнав невдачі. Соціал-демократи не подали у відставку, схваливши тим самим дії комуністичної більшості; президент Бенеш був серйозно хворий і побоювався початку громадянської війни; комуністи, під контролем яких знаходилися поліція, профспілки і служба інформації, виявилися господарями становища. У кожної суспільної організації і серед підприємців організовувалися комітети для придушення і викорінювання будь-якої опозиції; прем'єр-міністр Готвальд виступив з викриттям що подали у відставку. 25 лютого Бенеш прийняв відставку міністрів-антикомуністів, а двома днями пізніше прийняв новий уряд, сформований з комуністів, представників лівого крила соціал-демократів та кількох членів інших партій. Єдиний незалежний міністр, Ян Масарик, був незабаром знайдений мертвим - було оголошено, що він покінчив життя самогубством.
Отримавши необмежену владу, комуністи провели чистку в засобах масової інформації, університетах, громадських організаціях та інших установах. Новий закон про вибори передбачав єдиний список кандидатів із заздалегідь розподіленими місцями для партій Національного фронту. На виборах у травні 1948 цей єдиний список кандидатів отримав 90% голосів виборців в чеських землях і 86% у Словаччині. 6 червня президент Бенеш пішов у відставку, а 3 вересня помер. Нову конституцію підписав президент Готвальд, який призначив прем'єр-міністром Антоніна Запотоцкого.
У Чехословаччині за прикладом Радянського Союзу проводилися чистки та показові судові процеси. Масарик і Бенеш викриваються як "лакеї західного імперіалізму". Широкомасштабна чистка КПЧ (1950-1952) досягла кульмінації, коли був засуджений і страчений генеральний секретар КПЧ Рудольф Сланський.
У березні 1953 помер Клемент Готвальд. Президентом був обраний Антонін Запотоцкий, пост прем'єр-міністра отримав Вільям Широкий. У червні 1953 в Пльзені та інших промислових районах почалися хвилювання, приводом для яких послужив значне зростання цін, результат проведення грошової реформи і скасування обмежень на придбання продовольства і споживчих товарів. Прагнучи заспокоїти населення, уряд прийняв ряд заходів щодо збільшення виробництва товарів масового споживання.
У 1956 р. почалися реформи Хрущова. У 1960 почалися перші кроки в бік десталінізації. Викриття культу Сталіна було продовжено у 1962-1963. Комуністи, які зазнали репресій у сталінську еру, наприклад Володимир Клементіс і Рудольф Сланський, були посмертно реабілітовані. Для ліквідації "бюрократичних методів" в КПЧ були створені чотири спеціальні комісії. Були нормалізовані відносини з Католицькою церквою і Ватиканом.
Продовження політики лібералізації призвело до низки політичних змін у 1968. У січні президент Новотний був відсторонений від керівництва партією, а в березні зміщений з поста президента країни. Президентом став Людвік Свобода, герой Другої світової війни. Олдржих Черник змінив на посту прем'єр-міністра Йозефа Ленарт. Олександр Дубчек, перший секретар Комуністичної партії Словаччини, який виступав з критикою уряду Новотного, став новим партійним лідером і головною політичною фігурою в країні. Нові чехословацькі керівники, будучи прихильниками ідеї "соціалізму з людським обличчям", проголосили плани подальшої лібералізації економіки та розробки нової конституції, що гарантує права національних меншин.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
