Падіння комуністичного режиму в 1989 році призвело до посилення тенденцій політичного розмежування Чехії та Словаччини. Посткомуністичні еліти обох частин держави взяли курс на незалежність.
У 1990 році розгорілася так звана «війна з-за риски». Чеські політики наполягали на збереженні колишнього написання «Чехословаччина»в одне слово, словаки вимагали дефісное написання: «Чехо-Словаччина ». У результаті компромісу офіційною назвою стало «Чеська і Словацька Федеративна Республіка » (ЧСФР)
у грудні 1990 прийняли Закон про розмежування компетенції між федерацією і республіками. Згідно із новим законом у віданні центральних органів залишалися лише питання оборони, зовнішньої політики, фінансів і створення умов для єдиного ринку, що значно посилило відцентрові тенденції у державі. Впливові політичні організації Словаччини, зокрема Рух за демократичну Словаччину, почали вимагати перетворення федерації на конфедеративне утворення двох народів. На поч. 1991 суспільно-політична ситуація ще більше загострилася у зв'язку з вимогою лідерів політичних організацій і рухів Моравії та Сілезії реорганізувати Ч. у федерацію трьох республік: Чеської, Моравсько-Сілезької та Словацької. Цій проблемі був присвячений "круглий стіл", проведений у березні
1991 у Брно з участю 25 партій і рухів. У той час, коли моравська проблема не набрала дальшого розвитку, у Словаччині виникла політична криза. Словаччина не була задоволена прокламованими ухвалами центральних органів і вимагала підписання державного договору з Чеською республікою. Невирішеність цього питання, добровільна відставка президента у 1992 фактично визначили розпад Чехословацької федерації. Наприкінці 1992 чехословацький парламент прийняв рішення про розділ федерації і утворення з 1.1.1993 двох незалежних держав - Чеської і Словацької республік.
2 вересня 1992 - конституція Словаччини.
Володимир Меч"яр - перший прем"єр-міністр.