Пам'ятки як засіб формування учбово-пізнавальних умінь - Форум
Все для історика
Неділя, 11.12.2016, 03:14
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Пам'ятки як засіб формування учбово-пізнавальних умінь - ФорумРеєстраціяВхід
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Навчання » Державний екзамен з історії (Методика викладання історії) » Пам'ятки як засіб формування учбово-пізнавальних умінь (типи пам'яток з історії)
Пам'ятки як засіб формування учбово-пізнавальних умінь
WARNINGДата: Неділя, 09.06.2013, 13:58 | Повідомлення # 1
Курінний отаман
Група: Користувачі
Повідомлень: 128
Репутація: 1
Статус: Offline
Для розкриття змісту матеріалу, формування вмінь, розвитку логічного мислення учнів використовується "Пам'ятка" - алгоритми вивчення окремих явищ, процесів, подій. План усної розповіді учні вперше бачать на дошці при вивченні нового матеріалу. Учитель звертає їхню увагу на те, що в формулюваннях, частково запозичених з історичних джерел, повніше відбивається і відкладається в пам'яті та чи інша історична подія. Цей план учні переписують у зошит і по ньому стежать за роз¬повіддю, а потім по пунктах намагаються відновити подію яскраво й емоційно. У подальшому при вивченні тексту учні вже самостійно складають такий план за зразком чи пам'яткою. У 70-80-х роках XX ст. пам'ятки для учнів, що допомагають у визначеній послідовності образно відтворювати історичний факт чи розкривати його внутрішні суттєві сторони, активно розроблялися до всіх пізнавальних умінь, публікувалися в методичних посібниках. Як правило, вони були переліком питань і завдань, що розчленовують навчальний прийом на більш прості операції і допомагають учням виконати навчальне завдання. Наприклад, «Пам'ятка для по¬рівняння історичних подій і явищ»:1) Подумайте, за якими ознаками можна судити про подібність і відмінність даних подій (явищ).2) У якому порядку краще розташувати ці ознаки? Чому?3) Перелічіть риси подібності.4) Перелічіть відмінності.5) Зробіть всі можливі висновки.6) Результати роботи можна оформити в порівняльно-узагальнюючій таблиці (дається зразок).Учителям рекомендувалося збирати пам'ятки в кабінетах історії як роздавальний матеріал для самостійної роботи учнів. Сьогодні інтерес до цих засобів формування пізнавальних умінь, на жаль, помітно знизився. Проте в деяких підручниках і посібниках з методики історії автори намагаються відродити колишню традицію.

Використання пам'яток-схем при вивченні історії (з конкретними прикладами, але далеко не всі)

Правила семінару.
1. Щоб добре виступити, – потрібно добре підготуватися.

2. На тебе сподіваються, – підготуй матеріал.

3. Ознайомився з цікавою інформацією, поділися знаннями з іншими.

4. Розповідай, як зрозумів, а не читай по книзі.

5. "Час – дорогий ”, не тягни його, він швидкоплинний.

6. Говори чітко, виразно, стисло, логічно.

7. Поважай свого товариша, – слухай уважно, скоро будеш сам на його місці.

Як готуватися до семінару.

1. Уважно прочитай всі питання до завдань, що виносяться на семінар.

2. Підбери літературу, не відкладай її пошуки на останній день.

3. Прочитай вказану літературу, визнач основне джерело з кожного питання, роблячи виписки на листках або картках, нумеруй їх пунктами плану, до якого вони відносяться.

4. Оформляючи виписки, не забудь записати автора, назву, рік і місце видання, сторінку.

5. При читанні знайди в словниках значення нових слів або слів, недостатньо вам відомих.

6. Проглядаючи періодичний пресу, роби вирізки по темі.

7. Перевір, чи на всі питання плану у тебе є відповіді.

8. На полях конспекту, виписок запиши питання, підкресли спірні положення в тексті.

Правила дискусії.

1. Сперечайся по суті, а не через дурниці.

2. Критикуй ідею, а не людину.

3. Поважай точку зору того, з ким сперечаєшся.

4. Не приклеюй ярликів до того, з ким сперечаєшся.

5. Прагни встановити істину, а не показати своє знання і красномовство.

6. Будь самокритичним, умій з гідністю відступити у разі поразки.

Правила ведення дискусії.

1. Не можна критикувати людей – тільки їх позиції і думки.

2. Мета дискусії – не в перемозі, а в пошуку узгодження.

3. Всі учасники повинні бути залучені в обговоренні.

4. Бажаючі узяти слово повинні попросити дозволу у ведучого.

5. Кожен учасник має право і можливість висловитися.

6. Обговоренню підлягають всі висловлені думки.

7. Учасники мають право змінити свою позицію під впливом фактів і аргументів.

8. Необхідно підводити проміжні і кінцеві висновки.

Пам'ятка учаснику дискусії.

1. Перш ніж виступати, чітко визнач свою позицію.

2. Перевір, чи правильно ти розумієш проблему.

3. Уважно вислухай опонента, потім викладай свою точку зору.

4. Пам'ятай, що кращим способом доказу або спростування є безперечні факти.

5. Не забувай про чітку аргументацію і логіку.

6. Сперечайся чесно і щиро, не спотворюй думок опонентів.

7. Говори чітко, точно, просто, своїми словами, не "по папірцю”.

8. Май мужність визнати правоту опонента, якщо ти не правий.

9. Ніколи не "навішуй ярликів”, не допускай грубощів і кепкувань.

10. Закінчуючи виступ, підведи підсумки і сформулюй висновки.

Складання плану

План тексту – це послідовність основних ідей, думок, висловлених автором або оповідачем. Складання плану тексту дає можливість краще його зрозуміти, виділити головний і другорядний зміст. А це необхідно для того, щоб правильно усвідомити сутність, причини, значення історичних подій і явищ. Розгорнутий план – це складний, докладний план. Саме такий план дає найкращу можливість визначити головний зміст тексту, зосередити на ньому увагу.

Як скласти простий план.

1. Прочитайте текст (щоб отримати уявлення про весь навчальний матеріал).

2. Розділіть текст на частини і виділите в кожній з них головну думку.

3. Озаглавте частини; добираючи заголовки, замініть дієслова іменниками.

4. Прочитайте текст удруге і перевірте, чи всі головні думки відбиті в плані.

5. Запишіть план.

Запам'ятайте вимоги до плану:

а) план повинен повністю охоплювати зміст тексту (теми);

б) у заголовках (пунктах плану) не повинні повторюватися схожі формулювання.

Як скласти розгорнутий план.

1. Уважно прочитайте матеріал, що вивчається.

2. Виділіть в ньому логічно закінчені частини.

3. В кожній з цих частин визначте основну думку та озаглавте її (одним реченням передайте зміст).

4. Кожну з цих логічно закінчених частин поділіть на положення, ідеї, що уточнюють зміст основної думки. Подумайте, як коротко їх передати на папері (декількома словами).

5. Перевірте, чи не поєднуються пункти і підпункти плану, чи повністю відбито в них основний зміст матеріалу, що вивчається.

6. Запишіть речення до плану в такій послідовності, як описані події.

7. Перевірте, чи можна за написаним планом переказати матеріал, не пропускаючи головного, зберігаючи зв’язок між частинами тексту.

8. Пам’ятайте, що план не має містити питань. Зміст тексту треба передавати стверджувальними реченнями.

Правила конспектування

1. Уважно прочитайте текст. Попутно відзначайте незрозумілі місця, нові слова, імена, дати.

2. Наведіть довідки про осіб, події, які згадані в тексті. При записах не забудьте винести довідкові дані на поля.

3. При першому читанні тексту складіть простий план. При повторному читанні постарайтеся стисло сформулювати основні положення тексту, відзначивши аргументацію автора.

4. Завершальний етап конспектування складається з перечитування раніше відмічених місць і їх короткого послідовного запису.

5. При конспектуванні треба намагатися висловити авторську думку своїми словами.

6. Прагніть до того, щоб один абзац авторського тексту був переданий при конспектуванні одним, максимум двома реченнями.

Пам'ятка по конспектуванню і складанню тез.

1. Виділіть в тексті логічно закінчені частини.

2. Стисло сформулюйте головну думку кожної частини, випишіть їх у вигляді заголовків в лівій частині розгорненого аркуша зошита, нумеруючи їх.

3. У кожній частині виділіть факти і висновки, що уточнюють і розвивають головну думку. Процитуйте або стисло викладіть їх своїми словами (запишіть їх навпроти відповідних заголовків, в правій частині листа).

4. Перевірте зроблену роботу. Якщо це необхідно уточніть заголовки, текст.

Робота з цитатами

1. Цитатами користуються для уточнення власних думок, для їх підтвердження.

2. Для цитування вибирай ті місця, які якнайповніше і точно висловлюють основні думки автора.

3. Не можна зловживати цитатами. Посилання на авторитет – це ще не доказ.

4. Цитата повинна виписуватися так, щоб в ній полягала закінчена думка автора.

5. Виписувати цитату слід ретельно, без заміни слів, з дотриманням всіх розділових знаків, з позначенням пропусків.

6. Кожна цитата береться в лапки.

7. Після цитати вказується джерело, тобто прізвище автора, назва книги, місце і рік видання, номер тому і сторінки.

Пам'ятка: як працювати з книгою

1. Зрозуміти, як побудована книга, її структура.

2. Відібрати найважливіше, основний зміст книги.

3. Роботу з книгою бажано будувати в три етапи:

а) Попереднє читання всього тексту з метою загального ознайомлення з ним;

б) друге читання тексту, що включає конспектування і детальне вивчення матеріалу;

в) третє, завершальне читання для закріплення отриманої інформації.

Форми і методи конспектування залежать від особистісних особливостей мислення і пам’яті людини. Рекомендована послідовність роботи: складання плану, викладення тез, виписки з тексту і саме конспектування.

Структура плану рекомендується як перелік основних подій, питань за принципом поділу цілого на частини. Пропонується наступний процес складання плану: читання, поділ на частини з присвоєнням кожній з них короткої назви.

План може бути простим і розгорнутим. Простий план передбачає виділення і найменування головних частин. У розгорнутому плані головні частини відповідно діляться на додаткові. Перевага розгорнутого плану полягає в тому, що він повніше розкриває будову і зміст тексту, дозволяє глибше простежити за ходом думки автора.

Розгорнутий план допоможе виробити вміння стисло робити записи, послідовно висловлювати свої думки, швидко відновлювати в пам'яті прочитане, мобілізувати увагу.

Форми і методи конспектування залежать від особистісних особливостей мислення і пам’яті людини. Рекомендована послідовність роботи: складання плану, викладення тез, виписки з тексту і саме конспектування.

Структура плану рекомендується як перелік основних подій, питань за принципом поділу цілого на частини. Пропонується наступний процес складання плану: читання, поділ на частини з присвоєнням кожній з них короткої назви.

План може бути простим і розгорнутим. Простий план передбачає виділення і найменування головних частин. У розгорнутому плані головні частини відповідно діляться на додаткові. Перевага розгорнутого плану полягає в тому, що він повніше розкриває будову і зміст тексту, дозволяє глибше простежити за ходом думки автора.

Розгорнутий план допоможе виробити вміння стисло робити записи, послідовно висловлювати свої думки, швидко відновлювати в пам'яті прочитане, мобілізувати увагу.

Тези припускають в процесі читання тексту розмірковування над основними ідеями, виклад їх у вигляді послідовних пунктів. При складанні тез слід сконцентрувати свою увагу на висновках автора.

Доцільно розглянути два види складання тез:

— виділення авторських тез з тексту;

— формулювання основних положень своїми словами і поняттями.

Іноді поряд з тезами слід записувати і частини фактичного матеріалу.

Виписками є факти, цифри, схеми, таблиці, цитати (у тому числі і в особистій інтерпретації) і т.ін. На відміну від планів і тез виписки можна робити одночасно з читанням тексту. Конспект є тезами в розширеному і поглибленому вигляді, доповнений цитатами, цифрами, таблицями, схемами і т.д. Конспект може постійно доповнюватися в процесі вивчення предмету. На початку конспекту слід вказати автора тексту, що вивчається, найменування його роботи, рік видання і видавця.

— Конспект може бути тематичним, тобто складеним по декількох творах, роботах, текстах і т.п. Метою такого тематичного конспекту є глибоке, всебічне вивчення певної проблеми з урахуванням можливої варіативности думок різних авторів. Для складання тематичного конспекту потрібно:

— здійснити підбір необхідної і рекомендованої літератури, наочностей та інших навчальних матеріалів

— скласти складний план тематичного конспекту, постійно маючи на увазі кінцеву мету своєї роботи після вивчення і осмислення даної проблеми;

— подальшу роботу побудувати в раніше викладеній послідовності, але з урахуванням послідовно-паралельного вивчення першоджерел в певному їх розмаїтті.

У результаті робота над складанням тематичного конспекту з успіхом може вилитися в складання реферату. Тематичний конспект вимагає постійного систематичного доопрацювання, доповнень і творчого осмислення в процесі вивчення предмету.

Пам'ятка учню «Як правильно читати книгу»

1. При читанні навчального матеріалу не пропускай жодного слова, яке тобі незрозуміло.

2. Якщо перестав розуміти зміст тексту, то повернися назад до того місця, де з’явилися труднощі. Причиною твого нерозуміння тексту бувають, як правило, іноземні слова, терміни. У такому разі звертайся до словників.

3. Складай термінологічний словник, працюй над основними поняттями, це також допоможе тобі в засвоєнні мате-ріалу.

4. Навчися самостійно здобувати знання, працювати з кни-гою, із засобами здобуття і обробки інформації.

5. Навчися користуватися словниками, робити виписки, складати текстові таблиці, графіки, логічні схеми.

6. Особливу увагу зверни на розвиток інтелектуальних умінь і навичок, на вміння самостійно виявляти причини подій, складати зведені таблиці.

7. Навчися аналізувати, порівнювати, узагальнювати, дово-дити на основі декількох джерел.

8. Навчися виокремлювати головне, висувати гіпотези.

9. Добийся читання з швидкістю не менше 150 слів в хви-лину, при цьому одразу виділяй головне і таким чином стисло конспектуй.

10. Матеріал, що вивчається, треба сприймати не мозаїчно (тоді все головне), а цілісно, тобто необхідно вести логічне опрацьовування матеріалу по ходу читання і при цьому складати логічні ланцюжки (схеми).

11. Більше працюй з олівцем в руці, роби записи, схеми і т.ін. Це сприяє кращому засвоєнню, запам'ятовуванню.

Таким чином, цілеспрямований розвиток навичок розумової праці дозволить тобі за короткий час дійсно глибоко оволодіти не-обхідним обсягом навчального матеріалу.

У загальному вигляді формула роботи така: прочитав > проаналізував > осмислив.

Вимоги до учнів по конспектуванню

1. Заголовки всіх тем записати яскравим кольором, що виділяється на фоні всього іншого тексту.

2. Підзаголовки слід теж підкреслювати яскравим кольором.

3. На кожній сторінці зліва залишати вільні поля (ширина полів до 1/3 ширини сторінки) для запису дати конспек-тування, приміток викладача і подальшого опрацьову-вання конспекту.

4. Весь текст розділяти на абзаци. У кожному абзаці повинна полягати окрема думка. Абзац повинен починатися з "червоного рядка”. Між абзацами залишати чистий рядок.

5. Головне, ключове слово кожної окремої думки виділяти підкресленням або іншим способом.

6. Кожне навчальне питання (по необхідності), тему кожного уроку (обов'язково) завершити узагальненням (висновком), починаючи словами: отже, таким чином або висновок.

7. Зошит для конспектів повинен бути досить об'ємним (оптимальна кількість сторінок - 96).

8. Декілька аркушів в кінці зошита слід відвести для довідкового матеріалу.

9. У зошиті для конспектів недопустимі сторонні записи, малюнки, креслення і наклейки, що не відносяться до предмету, що вивчається.

Слід пам'ятати: конспект в значній мірі відображає здібності і навіть характер учня, його відношення до предмета, що він вивчає; конспект є не тільки звітним учнівським документом, але і джерелом знань, індивідуальним підручником.

Методика роботи з схемою опорних сигналів

1. Уважно ознайомтеся зі схемою опорних сигналів.

2. Знайдіть матеріал підручника, лекції, прочитаних джерел, в яких відображається історичний матеріал у вигляді опорних сигналів.

3. Послідовно прочитайте матеріал і розшифруйте кожен символ таблиці опорного конспекту (співвідношення інформації з сигналами схеми опорних сигналів).

4. Самостійно на чистому аркуші паперу відтворіть схему опорних сигналів, переказуючи вголос або "про себе” історичний матеріал і фіксуючи його за допомогою символів схеми опорних сигналів.

5. Розберіться в матеріалі, який викликав ускладнення при переказі.

6. Доповніть схему опорних сигналів (на ваш розсуд) додатковими символами або поміняйте зображення символів (на ваш розсуд).

7. Через 1-2 дні (на наступному уроці або вдома) повторіть завдання, графічно відтворіть схему опорних сигналів з викладом матеріалу по пам'яті вголос (якщо вдома) і "про себе” (якщо в класі).

Пам'ятка аналізу наочності (картини/малюнка).

1. Виділіть головне, суттєве (чому присвячена картина/малюнок) і скласти план розповіді.

2. Визначте основний задум картини.

3. Які основні персонажі і їх дії розкривають (доводять) цей задум?

4. Послідовно описати дії учасників події, приділяючи увагу їх зовнішньому вигляду, знаряддям праці, зброї, навколишньому оточенню.

5. Зробити висновки, оцінити подію і його учасників.

6. Які додаткові засоби (колір, композиція, передній - задній план, другорядні сюжети або персонажі і т.д.) використані в цілях розкриття головної думки?

7. Яке загальне враження справила на вас дана картина?

8. Використовувати в розповіді нові слова, що відносяться до зображеного на картині (малюнку).

Схема обговорення спектаклю або фільму

1. Короткий зміст спектаклю (фільму).

2. Наскільки спектакль (фільм) досить повно і правдиво ро-зкрив історичну подію.

3. Чи зуміли актори перевтілитися в історичних персонажів.

4. Які думки і почуття збудив у вас спектакль (фільм).

5. Підбиття підсумків.

План уроку-екскурсії в музей

1. Підготовка учнів до екскурсії (наприклад, дається завдання прочитати, вивчити який-небудь матеріал, зробити повідомлення, підготувати доповідь, реферати і т. п.).

2. Роль археології у вивченні історії (якщо це питання пов'язане з темою уроку). В цьому випадку вчитель може обмежитися невеликою бесідою.

3. Вивчення музейних експонатів.

4. Способи датування археологічних пам'ятників.

5. Узагальнення і висновок з питань: про що ми сьогодні дізналися на екскурсії в музеї? Можна заслуховувати повідомлення, підготовлені раніше, доповіді і т.д.

6. Екскурсію веде звичайно сам вчитель або спільно з екскурсоводом.

7. Екскурсія, як правило, закінчується повторювально-узагальнюючою бесідою. Така бесіда проводиться зазвичай після екскурсії в класі.

8. У кінці уроку-екскурсії учням дається домашнє завдання: написати звіт або твір і т.п. по темі уроку-екскурсії.

Як оцінити значення історичної події і явища

Необхідно знати:

• значення історичної події (явища) - це та роль (позитивна чи негативна), яку відіграли наслідки якої-небудь історичної події (явища) в подальшому розвитку суспільства, народу, держави;

• для правильного визначення історичного значення події (явища) необхідно насамперед визначити її наслідки;

• наслідки - це зміни в житті суспільства, народу, держави, що відбулися в результаті здійснення якої-небудь історичної події (явища);

• зміни можуть відбутися як у житті одного окремо узятого народу і держави, так і в житті всього суспільства, і багатьох держав.

Як скласти хронологічну таблицю

1. Уважно читаємо текст, виписуємо дати всіх подій, що згадуються в даному тексті.

2. Розставляємо всі події за хронологічним порядком, тобто, першою ставимо подію, що відбулася раніше за всі, друга подія пізніше і так далі. Останньою у списку має бути зазначена подія, що відбулася пізніше за всі. Таблиця матиме такий вигляд:
Дата події Зміст події
1.

2.

3.

3. Хронологічні рамки події – це період від початку здійснення до завершення події (її початок і кінець). Грецьке слово «хронос» в перекладі означає «час».

4. Співвіднести історичні події – це означає порівняти їх за часом: яка з них почалася або закінчилася раніше або вони відбувалися одночасно.

Як оцінити значення історичної події або явища

1. Визначаємо наслідки оцінюваної історичної події (явища):

• що змінилося в житті народу, держави, в історії якого відбулася дана подія (явище)?

• що змінилося в житті суспільства в цілому, у житті інших на-родів і держав у результаті здійснення даної події (явища)?

2. Визначаємо роль цих змін:

• що змінилося в житті народу, держави, в історії якого відбулася дана подія (явище), у кращий бік (позитивні зміни), а що - у гірший (негативні зміни)?

• що змінилося в житті суспільства в цілому, у житті інших народів і держав у результаті здійснення даної події (явища) в кращий і гірший бік (позитивні і негативні зміни)?

3. Підсумком роботи має стати висновок - узагальнення отриманих результатів.

Узагальнення - це об'єднання словом або реченням найважливіших ознак історичних подій або явищ.

Позитивні зміни можна об’єднати словом «прогресивні» (прогрес - це рух уперед, від низького до більш удосконаленого стану).

Негативні зміни можна об'єднати словом «відставання», «гальмування розвитку».

Отже, у висновку варто висвітлити:

• чи була дана історична подія прогресивною чи гальмувала розвиток суспільства, народу, держави;

• подія (явище) може мати суперечливе історичне значення: відігравати як позитивну, так і негативну роль (у залежності від того, стосовно чого розглядати події (явища).

Як встановити причинно-наслідкові зв'язки при аналізі та оцінці історичних фактів і подій.

Значення:

• Уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки при аналізі навчального матеріалу - це показник розвиненості вашого історичного мислення.

• Крім того, це уміння сприяє розвитку системного мислення, тобто ви будете мати знання не окремих історичних епізодів, а представляти в цілому історичний процес, події, явища.

• Уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між історичними явищами в рамках теми дає можливість одержати оцінку 8 балів і вище.

• Без даного уміння неможливо дати правильну характеристику історичній події (причина, наслідок, значення). Якщо ви змо-жете зробити це самостійно, застосувавши уміння встановлю-вати причинно-наслідкові зв'язки, то одержите оцінку високого рівня - 10 - 12 балів.

1. Кожна історична подія, явище, процес є наслідком якої-небудь причини.

Причина > Наслідок

2. Наслідок одночасно може бути причиною іншого наслідку і так далі.

Схема 1.

Причина 1 > Наслідок 1 = Причина 2 > Наслідок 2 = Причина 3 > Наслідок 3

Як визначати об'єктивне і суб'єктивне в ході історії

Треба знати:

• Об'єктивний - приналежний об'єкту чи такий, що визначається ним. Щодо реальних об'єктів це поняття означає, що предмети, властивості, відносини існують поза нами і незалежно від нас.

• Суб'єктивний - приналежний суб’єкту.

• Суб'єкт - людина, яка активно діє, пізнає, має свідомість і волю.

• В історії діють об'єктивні і суб'єктивні фактори — двоякого роду умови суспільного розвитку.

• Об'єктивні фактори - такі умови, які не залежать від людей і визначають напрямок, рамки їхньої діяльності. Це, наприклад, природні умови, досягнутий рівень виробництва, історично назрілі завдання і потреби матеріального, політичного, духовного розвитку.

• Суб'єктивні фактори - це діяльність мас, класів, партій, держави, окремих осіб, їхня свідомість, воля, вміння діяти і т. ін.

• Об'єктивні фактори завжди виступають як визначальні.

• Суб'єктивні фактори можуть відігравати вирішальну роль лише тоді, коли для них підготовані об'єктивні умови.

• Вплив суб'єктивних факторів на суспільний розвиток зростає з переходом суспільства від одного історичного етапу розвитку до іншого, більш прогресивного (наприклад, від рабовласницького до феодального або від феодального до буржуазного).

Запам'ятайте: історичні події і явища рідко бувають результатом дії тільки об'єктивних і суб'єктивних факторів.

Як правило, спостерігається сукупність того й іншого. Важливо вміти визначати частку об'єктивного і суб'єктивного в ході історії. Це допоможе усвідомити, що під силу змінити людям, а з чим необхідно обов'язково рахуватися, аби не припускатися помилок, передбачити можливий варіант ходу історії.

План визначення об’єктивного і суб'єктивного в ході історії

1. Уважно прочитайте інформацію про історичну подію чи явище.

2. Визначте, які з факторів даної події чи явища належать до природних умов або характеризують досягнутий рівень виробництва, історично назрілі завдання і потреби матеріального, політичного, духовного розвитку. Якщо так, належать, то це і є об'єктивні полії і явища. Визначте ті чинники, що є результатом діяльності мас, класів, партій, держави, окремих осіб, їхньої свідомості, волі, вміння діяти. Це і є суб'єктивні фактори.

3. Визначте частку об'єктивного і суб'єктивного б пропонованій події чи явищі, щоб припустити, що можна було в даній ситуації змінити, а з чим необхідно було обов'язково рахуватися.

4. Зробіть припущення про можливий розвиток історичних подій.

Як скласти порівняльну характеристику історичних подій, процесів.
• Порівняння - дуже важлива розумова операція, що дає можливість глибше вивчити історичні події і процеси.

• Порівнювати можна тільки однорідні явища, події, процеси, пов'язані спільністю ознак, і тільки за порівнянними ознаками (наприклад, причини, цілі, склад учасників, підсумки і т. ін.).

План складання порівняльної характеристики

1. Уважно прочитайте інформацію про події, явища, процеси, які порівнюєте.

2. Визначте істотні і порівнянні ознаки, за якими можна провести порівняння.

3. Розташуйте ознаки порівняння за ступенем важливості.

4. Хід роботи з порівняння оформіть в таблиці, в лівій частині якої розташуйте складений план (на основі ознак порівняння).

5. Послідовно порівняйте обидві історичні події, обидва явища, процеси за кожною ознакою (за кожним пунктом плану). Хід порівняння запишіть в центральній частині таблиці.

6. Знайдіть відмінності і подібності, зробіть запис в правій частині таблиці.
Ознаки порівняння Порівнювані подія, явище, процес №1 Порівнювані подія, явище, процес №2 Підсумки порівняння


Подібності Відмінності
Ознака 1




Ознака 2




7. Роботу необхідно закінчити загальним висновком за підсумками порівняння. Щоб його зробити правильно, уважно перегляньте висновки за кожною ознакою порівняння, узагальніть їх.

Як працювати з історичною картою, читати її.

Працюючи з картою, ви повинні уміти використовувати зміст нескладної історичної карти або карти-схеми в розповіді про події, їхні причини і наслідки. Для того, щоб прочитати карту і змусити її «заговорити», необхідно запам'ятати порядок роботи з нею.

1. Прочитайте назву необхідної карти.

2. Карта починається з так званої легенди - таблички в нижній її частині, яка містить умовні позначки. Познайомтеся з кожним умовним знаком легенди, прочитайте його.

3. Знайдіть на карті умовні позначки, зазначені в легенді, докладніше зупиніться на тих, які вам необхідні при вивченні конкретного питання.

4. Показуючи на карті місто, селище, обов'язково назвіть його місцезнаходження (наприклад, місто Київ у X ст. знаходилося на правому березі р. Дніпро в центральній його течії).

5. Недостатньо показувати кордони держави (або територію розселення народів), їх потрібно описувати. Треба називати річки, моря, гори, які служили природним кордоном.

6. Перед роботою з настінною картою добре вивчіть таку саму карту в атласі, підручнику або посібнику. Знайдіть усю інформацію, яка вас цікавить.

7. При роботі з настінною картою необхідно стояти ліворуч від карти, у правій руці тримаючи указку. У противному разі ви будете закривати собою карту від однокласників; відразу ж дасте зрозуміти вчителю, що слабко орієнтуєтеся в карті і вам необхідно вперше відшукати потрібний об'єкт.

Пам'ятка при роботі з історичним документом.

Вивчати історію тільки за підручниками неправильно, та й нецікаво. Наші знання поширюють багато інших джерел інформації. Серед них особливе місце займають перекази, легенди;

Переказ – це розповідь, про якусь незвичайну подію, особу і т.д., що передається усно, з покоління в покоління. Пройшовши життєвий шлях завдовжки в кілька десятиліть, а, можливо, і століть, така розповідь обростає якимись незвичайними, нереальними подробицями, у ній зазвичай присутня частка вимислу. Але це й зрозуміло. Оповідачам дуже хочеться показати незвичайність, силу, велич якоїсь особистості чи події. Багато таких розповідей було записано їхніми збирачами, які розуміли, що з такого переказу можна почерпнути багато корисної, історично реальної інформації. Але треба учитися відрізняти її від вигадки.

Як працювати самостійно з джерелом інформації:

1. Уважно прочитайте текст джерела історичної інформації.

2. Визначте, ким складений текст джерела і з якої причини.

3. Встановіть дату появи даного джерела.

4. Як можна охарактеризувати той історичний період, коли було складене джерело? Що ви про нього знаєте?

5. Визначте, про яку конкретну історичну особу або подію йде мова в тексті джерела? Скільки часу відокремлює саму подію чи особистість від часу їхнього опису?

6. Наскільки правдиво в джерелі висвітлені історичні події? Спробуйте довести свої міркування. Знайдіть у тексті ті місця, що допоможуть аргументувати вашу думку.

7. Що є нереальним в тексті джерела? З якою метою, на ваш погляд, автор (автори) вдалися до вигадки?

8. Чим дане джерело інформації збагатило ваші знання?

9. На які міркування наштовхує вас зміст даного джерела? Які висновки зі своїх міркувань ви можете зробити?

Як зіставляти інформацію з різних джерел.

• Чим більше джерел інформації, тим повніше наші знання про предмет або події, особу.

• Однак інформація з різних джерел не завжди однозначно розкриває події, можуть існувати різні версії, думки про одну подію, особу, одне явище.

• Яка ж версія вірна? Що відповідає дійсності, а що її перекручує? Щоб від¬повісти на ці питання, треба зіставити джерела інформації.

• Але пам'ятайте, зіставляти можна тільки ті джерела інформації, де мова йде про один і той самий історичний період, одну й ту саму подію, особу, одне й те саме явище.

План зіставлення джерел інформації:

1. Уважно прочитайте текст джерел інформації.

2. Визначте, яка історична подія, особа або яке явище є головною темою тексту.

3. Встановіть авторів джерел. Хто з них, на ваш погляд, міг точніше відбити подію, що відбувається, явище, описати особу? Чиїй думці можна довіряти більше і чому?

4. Визначте, з яких питань, положень ви будете зіставляти тексти джерел.

5. Знайдіть в текстах, ще раз їх прочитавши, ті питання, положення, що повторюються і в одному, і в другому джерелі. Саме цю інформацію можна вважати найбільш достовірною, що відбиває реальний стан справ.

6. Підлягає сумніву та інформація, що міститься тільки в одному джерелі. Хоча різні відомості не завжди правдоподібні, вони можуть створювати більш повну картину, висвітлювати подію, явище, особу з різних сторін.

7. Підводячи підсумки роботи, спробуйте досить чітко усвідомити, що є головним і найбільш достовірним в даній події, особі, даному явищі. Відзначте ті питання, що вимагають додаткового вивчення або підтвердження.

Пам'ятка - як працювати з газетними статтями

1. Ознайомтеся із змістом статті і відповідайте на наступні питання:

2. Яку інформацію містить заголовок? Знайомство із змістом статті починайте з її заголовка. У заголовок виносяться ключові слова, що відображають головну ідею статті і привертають увагу читачів.

3. Яку інформацію містить підзаголовок?

4. Він слідує за назвою статті. Підзаголовок розповість, ким підготовлена інформація: репортером або інформаційним агентством. Підзаголовок може містити інформацію про те, де відбулися події, що коментуються, і дату написання статті.

5. На яких фактах автор загострює увагу?

6. У тексті, слідуючому за заголовком, розкривається зміст статті. Він дасть вам різноманітну інформацію про подію, ситуацію.

7. Яку ідею підтримує або спростовує фактичний матеріал?

Як правило, ідея (проблема) формулюється стисло і чітко, одним – двома пропозиціями.

Пам'ятка – як порівняти газетні публікації.

1. Зіставте точки зору на події, що містять в досліджуваних статтях.

2. Як ви думаєте, чим пояснюються позиції авторів (однакові або різні) по відношенню до однієї і тієї ж події?

3. Які аргументи містяться в статтях, чим ці аргументи підкріплюються?

4. Чию точку зору ви підтримуєте? Може бути ваша точка зору відрізняється від цих думок? У чому вона полягає? Підготуйте виступ для решти учасників.

Складання опорних конспектів.

3 етапи:

• Підбір фактичного матеріалу.

• Генералізація матеріалу.

• Кодування матеріалу.

Принципи створення опорних конспектів і вимоги до них:

• Опора на сигнал – еквівалент смислового значення.

• Лаконічність.

• Структурність. Автономність блоків.

• Зручність сприйняття і відтворення.

• Несхожість опорних конспектів між собою.

• Принцип акценту на основних смислових елементах.

• Принцип звичних стереотипів і асоціацій.

• Принцип цікавості, парадоксальності.

• Уніфікація позначень.

• Колірне оформлення.

• Шрифт.

Види опорних сигналів

• Смислові.

• Вербальні (словесні).

• Асоціативні.
 
Форум » Навчання » Державний екзамен з історії (Методика викладання історії) » Пам'ятки як засіб формування учбово-пізнавальних умінь (типи пам'яток з історії)
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz