Все для історика
Четвер, 28.03.2024, 23:12
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Основні тенденції розвитку сучасної західної етнології. - ФорумРеєстраціяВхід
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Навчання » Державний екзамен з історії (Етнологія, 6 курс) » Основні тенденції розвитку сучасної західної етнології.
Основні тенденції розвитку сучасної західної етнології.
EkzorДата: П`ятниця, 07.06.2013, 01:41 | Повідомлення # 1
Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Репутація: 3
Статус: Offline
Етнічний ренесанс 60-80-х років XX ст. викликаввеликий інтерес західних, а потім і вітчизняних вчених, започаткував гострі
дискусії навколо етнічної сфери життя, процесів, що в ній відбуваються,
зокрема, їх змісту; сутності й характеру. За свідченням професора соціології
Ари-зонського університету ФілісМартінеллі, ці дискусії призвели до
"посилення плутанини щодо вживання терміну "етнічний" (ethnics)
і похідних від нього термінів "етнічність" (ethnicity), "етнічна
група" (ethnicgroup) та "етнічна ідентичність" (ethnicidentity).
При цьому найбільш невизна-ченим виявився найчастіше вживаний на Заході термін
"етнічність".

На невизначеність цього терміну і заплутаністьсамої концепції "етнічності" вказував, зокрема, відомий американський
вчений Костянтин Симонс-Симонолевич, який головну причину такого становища
вбачав у тому, що згадані термін і концепція є "дуже новими".8 Цю
точку зору поділяють також видатний канадський дослідник українського
походження Всеволод Ісаїв та багато інших.

Досить дотепно, але водночас і влучноохарактеризував саму етнічність, причину труднощів її дослідження і визначення,
один з найбільш авторитетних американських фахівців з цих проблем, Майкл Новак.
"Етнічність, - зазначає він, - є комічною реальністю: морально
амбівалентною, парадоксальною на практиці, невловимою в теорії".

Ця "плутанина", на думку редактора"Гарвардської енциклопедії американських етнічних груп" Стефана
Терстрема, з якою слід погодитись, обумовлена двома обставинами: по-перше, тим,
що "етнічність є надзвичайно складним феноменом", а, по-друге, що
серед вчених все ще немає консенсусу щодо точного значення терміну
"етнічність'. його сутності й характеру, а також місця і ролі в
суспільно-політичному житті.

Дійсно взахідній науці існувало й існує безліч різноманітних підходів, десятки
напрямків і кільканадцять шкіл дослідження етнічності. Певне, але далеко не
повне уявлення про ці підходи і напрямки може дати схема "Методологічні
рамки", розроблена авторами міжнародного глосарію "Етнічність"
(Див. схему №9).


Щодо шкіл, то їх можна поділити на дві великігрупи: марксистські та немарксистські.Аналіз марксистських шкіл етнічності
виходить за рамки даного науково-навчального посібника. Тому обмежимося
висновками окремих західних вчених та деякими власними думками.


Більшість західних науковців вважають, щоосновоположники марксизму впритул наблизились до феномену етнічності, але так і
не змогли (чи може не захотіли?) його зрозуміти. Відомий американський
дослідник Пер Ван Ден Берг писав в одній із своїх статей: "Найбільша помилка
марксизму при підході до етнічності полягає у тому, що він вважає її
епіфеноменом і архаїзмом".12 Дещо пізніше в своїй чудовій монографії
"Етнічний феномен" він уточнює: "Марксисти розглядали етнічність
як епіфеномен, хибну свідомість, котра маскує класові інтереси, містифікацію
правлячого класу з метою запобігти зростанню класової свідомості".
Погоджуючись з цією оцінкою, додамо, що дляосновоположників марксизму, полонених теорією класів і класової боротьби,
етнічність дійсно була не більш як "племінною спільнотою",
"стадом" чи "отарою".14 Майже такою вона залишилась і для
В.І.Леніна, який лише раз скористався термінами "етнографія",
"етнографічний" та й то для нещадної критики своїх опонентів.15 Так
вона розумілась і більшістю колишніх радянських дослідників, котрі таврували її
як "вигадку буржуазної пропаганди" та "знаряддя ідеологічних
диверсій імперіалізму". Протягом останніх років ситуація у вітчизняній
науці у цьому плані дещо поліпшилась, але до повного розуміння й коректного
висвітлення сутності та характеру етнічності, її місця і ролі у
суспільно-політичному житті ще дуже й дуже далеко.

Серед майжепівтора десятка Немарксистських шкіл етнічності, які для зручності будемо
називати "західними", найбільш впливовими є наступні: 1)
примордіаіістська; 2) інвентціоністська; 3) сервайвелістсь-ка; 4)
еволюціоністська; 5) асиміляціоністська; 6) інтеграціоналістська та інші.
Відверто говорячи, в плани автора не входив аналіз теоретичних розробок цих
шкіл та й обсяг посібника не дає такої можливості. Але брак відповідної
вітчизняної літератури примушує зробити це хоча б у стислій, конспективній
формі.


Почнемо з того, що наприкінці 50-х років узахідній антропології намітилась методологічна і теоретична криза. Вона, за
висновками автора,, полягала у тому, що ця наука виявилась нездатною охопити,
всебічно дослідити, адекватно висвітлити і дати прогноз розвитку нових
тенденцій в етнічній царині людського буття. Саме тоді починається бурхливий
розвиток такої науки як етнологія, зароджується нова наука етнополітологія,
з'являються нові напрямки - етносоціологія, етнопсихологія, етноекологія та
багато інших . Але і вони певний час не могли дати коректних відповідей на нові
проблеми, пов'язані з етнічним ренесансом, політизацією етнічностей тощо.

Характеризуючи такий стан справ, професор кафедриантропології Каліфорнійського університету (Лонг-Біч) Дж. Скотт (молодший)
відзначав, що ще недавно теоретики і практики передрікали, що етнічні меншини
якоїсь нації будуть зрештою асимільовані або "переплавлені", а
етнічні ідентичності будуть замінені на національні ідентичності. Однак замість
того, щоб послаблюватись і зникати, етнічність стає більш помітною ніж
будь-коли, а традиційна етнічна ідентичність, яка, здавалось, мала б відмирати
в умовах боротьби за соціально-економічну і політичну рівність, навпаки
посилюється, причому навіть тоді, коли етнічна група домагається домінуючих
позицій.16

До честі Заходу; він досить швидко зреагував навиклик часу, повернувшись лицем до нових проблем, виділивши величезні кошти і
створивши інші сприятливі умови для їх вивчення. Не підвели і західні вчені:
вони відкрили десятки нових дослідницьких центрів і сотні університетських
кафедр, заснували десятки періодичних видань, підготували й видали тисячі
монографій і статей, розробили десятки нових теорій та концепцій, запропонували
чимало різних, суперечливих, а часом і діаметрально протилежних методологічних
підходів тощо.171 майже із самого початку західне наукове співтовариство
розділилось на кільканадцять шкіл, котрі конкурують і суперничають між собою,
не виходячи при цьому за рамки наукової етики (на відміну від колишніх
радянських, а часом і деяких сучасних вітчизняних науковців).
Найбільший інтерес з науково-теоретичної іметодологічної точок зору, на погляд автора, становлять дві школи:
примордіалістська та інвентціоністська.

Одразу ж відзначимо, що назва першої школипоходить від англійського слова "примордіальний" (primordial), що
можна перекласти як первісний, первозданний, споконвічний тощо. Цей досить
вдалий термін у науковий обіг ввів ще 1957 року відомий американський соціолог
Едвард Шилз. Майже п'ять років цей термін був незатребуваний або піддавався
сумнівам та критиці, що свідчить про певну консервативність мислення і багатьох
західних вчених. Але з початку 60-х років, із появою надзвичайно цікавої і
корисної статті ще одного американського дослідника КліффордаГіртця, термін
"примордіальний" і похідні від нього поняття не сходять зі шпальт
видань, присвячених етнічним та етнополітичним процесам.  За чверть століття, що минула з тих часів,склалась досить чисельна і впливова школа примордіалістів. Найбільш відомими її
представниками, окрім згаданих Е.Шилза і К.Гіртця, були і єГ.Айзекс, М.Вебєр,
Р.Гамбіно, Е.Грилі, У.Коннор, М.Новак. Е.Смітта багато інших.


http://vkontakte.ru/id18182352
 
Форум » Навчання » Державний екзамен з історії (Етнологія, 6 курс) » Основні тенденції розвитку сучасної західної етнології.
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz