| Ekzor | Дата: П`ятниця, 18.06.2010, 20:43 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| На початку 70-х років Німеччина була в основному сільськогосподарською країною, її велика промисловість лише виникала. До 90-х років становище докорінно змінилося; закінчувався глибокий переворот в економічному житті країни.
Промислова революція в Німеччині почалася порівняно пізно, але ця обставина таїла в собі і ряд переваг. Німеччина здійснювала свою індустріалізацію, широко запозичуючи досвід старих капіталістичних країн. Германська промисловість будувалася на базі найсучаснішої техніки.
Поряд з виробництвом чавуну і видобутком вугілля особливо швидко розвивалися молоді галузі важкої індустрії - електротехнічна і хімічна. Протяжність залізно-дорожних ліній збільшилася за три десятиліття майже в три рази. Як в економіці, так і в політичному житті країни збереглися найсильніші пережитки феодальних відносин. Але навіть у цих умовах утворення єдиного внутрішнього ринку, встановлення адміністративно-правової однаковості створили передумови для стрімкого зростання продуктивних сил.
Неабиякою мірою цьому сприяло також одержання від переможеної Франції п'ятимільярдної контрибуції, що викликало небачену гарячку «грюндерства» (засновництва). Швидко і у великій кількості виникали акціонерні товариства, переважно спекулятивного характеру. Важливу роль в економічному піднесенні Німеччині кінця XIX ст. зіграло захоплення Лотарингії з її багатющими запасами залізних руд. З кожним роком зростала промисловість Рейнсько-Вестфальського району. Одночасно з розвитком індустрії йшло і зростання міст, мінявся вигляд всієї країни. Збільшувалася чисельність робітничого класу, в першу чергу індустріального пролетаріату. Неухильно підвищувалася питома вага промисловості, а також торгівлі та транспорту в усій економіці країни: в 1895 р. в цих галузях народного господарства було зайнято вже понад 50% населення.
Промисловий розвиток гальмувався економічними кризами, які вразили в цей період поряд з іншими капіталістичними країнами і Німеччину. Вельми сильною за своїми наслідками була криза 1873 р., особлива гострота якої була, зокрема, результатом спекулятивного ажіотажу, що охопила Німеччину незабаром після об'єднання. Протягом двох-трьох років було створено величезну кількість акціонерних товариств, банків, залізничних компаній, заводів, суднобудівних верфей. Криза 1873 р. перервала грюндерскую лихоманку. У той же час ця криза, а ще більшою мірою кризи 1882 і 1890 рр. сприяли швидкій концентрації німецької промисловості. Іншими були темпи зростання продуктивних сил у сільському господарстві, де утвердився так званий «прусський шлях» розвитку капіталістичних відносин. Майже три п'ятих всіх селянських господарств ставилися в кінці XIX ст. до категорії карликових (до 2 га); на їх частку доводилося 5,6% оброблюваної площі; тоді як власники поміщицьких і куркульських господарств (понад 20 га) тримали в своїх руках 54,4% землі. Юнкерські маєтки були особливо великі в східній Німеччині. Збереження юнкерського землеволодіння прирікало безземельних і малоземельних селян на болісну кабалу.
Робочим в Німеччині жилося гірше, ніж у ряді інших країн Західної Європи і в Сполучених Штатах Америки. Незважаючи на швидкий економічний підйом і значну еміграцію, існувала велика резервна армія безробітних. Заробітна плата робітника з урахуванням всіх втрат і відрахувань нерідко була нижче прожиткового мінімуму. Низький життєвий рівень трудящих мас гальмував розширення внутрішнього ринку, у зв'язку з цим збільшувалася зацікавленість німецьких капіталістів в зовнішніх ринках.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
