| Ekzor | Дата: П`ятниця, 18.06.2010, 15:18 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Глибокі зміни, що відбувалися в економіці країни, справили помітний вплив на розвиток політичного життя США та внутрішню політику держави. Непримиренна ворожнеча республіканців і демократів залишилася в минулому, тепер обидві партії відрізнялися рідкісною одностайністю в підтримці інтересів великих корпорацій, стримуванні соціальних рухів у країні і фактичному схваленні расизму й сегрегації на Півдні.
Примирення між партіями відбулося в 1877 р. внаслідок досягнутого політичного компромісу. Демократи погодилися визнати явно сфальсифіковані результати президентських виборів 1876 р. в обмін На обіцянку припинити реконструкцію південних штатів і надати їм фінансову допомогу.
Характерною особливістю політичного життя США в останній чверті XIX ст. стало обрання на президентський пост маловідомих, нічим не примітних політиків, які значно програвали в порівнянні з партійними лідерами - босами. Саме боси республіканців і демократів, спираючись на згуртовані й дисципліновані партійні організації, відігравали основну роль у політичному житті країни. Президенти були їхніми ставлениками і, як правило, слухняно виконували продиктовану волю. Партійні боси були тісно пов'язані з фінансово-промисловими колами країни, через них великі корпорації впливали на внутрішню і зовнішню політику держави.
Ще за часів президента Е. Джексона (1829-1837) у США утвердилася негідна практика роздачі державних посад за партійною приналежністю. Кожний новий президент, вступаючи на посаду, міг звільнити усіх федеральних чиновників і призначити на їхнє місце членів своєї партії. Але робив він це не зі своєї волі, а за вказівкою босів. Саме партійні лідери (не задарма) добирали кандидатів на всі федеральні посади аж до міністрів. Міністерські портфелі нерідко служили платою за фінансову підтримку, надану під час виборчої кампанії. Ця система стала джерелом корупції в державному апараті, спричинила жахаючу некомпетентність посадових осіб. Лише після прийнятого 1883 р. закону про державну службу частина федеральних посад стала заміщуватися на підставі конкурсних іспитів.
Головними проблемами внутрішньополітичного життя США в кінці XIX ст. були питання митних тарифів і монополії. Проблема тарифів піднімалася під час усіх виборчих кампаній, причому політику протекціонізму підтримували обидві партії. Демократи, що представляли інтереси аграрних кіл, лише наполягали на менших ставках. Але під тиском промисловців Сходу в 1890 р. республіканський Конгрес прийняв тариф Маккінлі, який встановив в'їзні мита в розмірі 49,5 % від вартості товарів. У 1897 р. цей заборонний тариф було піднято до 57 %.
З моменту появи перших великих корпорацій федеральний уряд і адміністрація окремих штатів прагнули забезпечити їм максимально сприятливі умови для діяльності. Однак засилля трестів в економіці країни викликало невдоволення широких верств населення. Великі корпорації не тільки обмежували конкуренцію підприємців і крамарів, але й шляхом змови диктували споживачам монопольні ціни. Уряд був змушений рахуватися з думкою виборців і намагався вживати заходів, які б зберегли свободу підприємництва навіть за умов панування великого бізнесу.
У 1890 р. Конгрес США прийняв антитрестівський закон Шермана, за яким будь-яке об'єднання на зразок тресту чи в іншій формі, а також угода з метою обмеження торгівлі оголошувалися незаконними і піддавалися судовому переслідуванню. Однак закон було складено таким чином, що створювалася можливість для різного його тлумачення. У боротьбі проти зловживань «великих корпорацій» (так відтепер стали називатися трести) він виявився малоефективним, проте з успіхом використовувався владою проти страйкового руху. Страйкуючі робітники звинувачувалися в обмеженні «свободи торгівлі» робочою силою, а Профспілка, що організувала страйк, прирівнювалася до тресту.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
