| Ekzor | Дата: Субота, 19.06.2010, 12:48 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| У 50-60-х роках у Франції завершувався промисловий переворот, йшов швидкий розвиток капіталізму. Впровадження машин у виробництво, яке відбувалося до цих пір лише в окремих галузях промисловості, охопило тепер вже всі її головні галузі. Машини стали проникати в сільське господарство. Загальне число парових двигунів, що застосовувалися в господарстві Франції, і їх потужність в роки Другої імперії збільшилися приблизно в 4 рази.
На основі широкого застосування машинної техніки промислове виробництво зросло за цей період майже в 3 рази, а по окремих галузях ще вище, хоча воно, як і раніше значно відставало від Англії. Велику роль у розвитку металургії зіграв попит на метал у результаті інтенсивного залізничного будівництва. Виробництво заліза і сталі піднялося з 320 тис. т в 1852 р. до 904 тис. т в 1869 р., тобто майже в 3 рази. Значно зросла продукція бавовняної, вовняної, шовкової промисловості.
У промисловості йшов процес концентрації виробництва. На металургійному підприємстві Шнейдера в Крезо в кінці 60-х років працювало близько 10 тис. робітників. Великі підприємства зайняли панівне становище в Ельзасі, а також у Руані, Ліллі та багатьох інших промислових містах. Швидко йшов процес централізації капіталу: до кінця 60-х років численні залізничні компанії злилися в шість об'єднань. Легка промисловість за кількістю робітників і обсягом продукції значно перевищувала важку індустрію.
Для економіки Другої імперії характерними були фінансові спекуляції, Посилення влади грошового капіталу, всесилля біржі. Саме в цей період виникли потужні банки. Так, в 1863 р. був заснований «Ліонський кредит», у 1864 р. - Депозитний банк «Генеральне товариство для розвитку торгівлі і промисловості у Франції», у 1865 р. (шляхом злиття ряду банків) - «Французький земельний кредит». Процес концентрації грошового капіталу, зосередження величезних багатств у руках купки великих фінансистів, йшов значно швидше, ніж розвиток промисловості. Паризька біржа стала одним з центрів, куди в пошуках позик зверталися капіталісти і уряди багатьох європейських і позаєвропейських країн.
Спостерігалися деякі зрушення в сільському господарстві: підвищилася врожайність технічних культур, розширилася посівна площа, покращилася порода худоби. Зростання капіталізму в сільському господарстві прискорювало розшарування селянства. Земельна власність відрізнялася великою дрібністю: в 1851 р. кількість земельних власників становило майже 8 млн., з них близько 600 тис. знаходилося на межі бідності. Разом з дробленням земельних ділянок посилювалися залежність бідноти від сільських багатіїв і лихварів, розорення і зубожіння малоземельного селянства. Закабалені боргами, селяни не мали можливості покращувати обробку, заводити машини і продовжували вести господарство відсталими методами.
Експлуатація робітничого класу буржуазією посилилася. Наприклад, денний виробіток шахтарів у вугільній промисловості в 1851 р. становив 643 кг, а в 1869р. - вже 777 кг. Схожа картина спостерігалася і в інших галузях виробництва. За підтримки уряду промисловці зуміли домогтися збільшення тривалості робочого дня. У ряді галузей виробництва було скасовано всяке обмеження. Номінальна заробітна плата трохи підвищилася, проте ще більше піднялися ціни на продукти харчування, за квартиру і в підсумку реальна заробітна плата робітника залишилася на колишньому рівні, а в деяких районах і галузях промисловості навіть скоротилася.
Безжально експлуатувався дитяча і жіноча праця. У департаменті Па-де-Кале під землею, у глибоких шахтах, працювали 10-річні діти. Положення їх, на думку очевидців, було гірше, ніж становище рабів. Багато дітей і підлітків не мали можливості відвідувати школу.
Мереживниці (у тому числі семирічні дівчинки) в майстернях району Аррас працювали по 13 годин і більше в тісних і задушливих приміщеннях. Наслідком цих убивчих умов праці було поширення серед дітей і дівчат, зайнятих у цьому виробництві, масових захворювань, (у тому числі викривлення хребта, туберкульоз і т. п.).
Залізничні компанії також жорстоко експлуатували робітників, примушуючи їх працювати по 16-18 годин за зміну. Широко практикувалася в ці роки система довільних штрафів, що за кожне порушення фабричного регламенту сильно знижувала заробіток робітників.
Зростання великого виробництва прискорювало розорення ремісників, крамарів, інших груп дрібної буржуазії. Конкуренція промислових підприємств і універсальних магазинів вела до погіршення становища «середніх верств», що складали значний прошарок французького населення.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
