Все для історика
Четвер, 19.10.2017, 02:33
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Предмет та завдання Архівознавства як науки - ФорумРеєстраціяВхід
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Навчання » Державний екзамен з історії (Архівознавство, 6 курс) » Предмет та завдання Архівознавства як науки (та навчальної дисципліни)
Предмет та завдання Архівознавства як науки
EkzorДата: Четвер, 24.05.2012, 19:56 | Повідомлення # 1
Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Репутація: 3
Статус: Offline
АРХІВОЗНАВСТВО - це комплексна система знань, що вивчає історію, теорію і практику архівної справи, її правові та економічні засади.
З цього визначення архівознавства випливає його суть як навчальної дисципліни, що сприяє підготовці фахівців для ар¬хівних установ, дає необхідні знання для істориків, правників, культурологів, філологів, фахівців державного управління, яким у науковій і практичній діяльності доводиться вирішувати проблеми архівістики.
Місце, роль і функції архівознавства як навчальної дисци¬пліни визначаються кваліфікаційними характеристиками та державним стандартом рівня знань і практичних навиків бака¬лаврів, спеціалістів та магістрів. Загальне завдання курсу "Ар¬хівознавство" полягає в тому, щоб дати майбутнім фахівцям систему знань з історії зародження і розвитку архівної справи, формування Національного архівного фонду України, станов¬лення архівної системи та діяльності державних архівних установ, основних принципів комплектування, зберігання і викори¬стання інформаційно-документальних ресурсів.
Надзвичайно важливою є роль архівознавства як навчальної дисципліни в підготовці істориків, адже професія історика будь-якого профілю потребує знань і практичних навичок роботи з усіма видами історичних джерел, насамперед - з архівними документами.
Предметом архівознавства як наукової системи є тенденції та закономірності становлення й розвитку архівної справи, науко¬ві засади експертизи цінності документів, організації документів Національного архівного фонду, архівного описування, створення довідкового апарату, зберігання та використання відомостей, що містяться в архівних документах.
Об'єкт архівознавства складають Національний архівний фонд та система архівних установ.
У теоретичному осмисленні проблем, пов'язаних із предме¬том та об'єктом архівознавства, виробленням методів їх вирі¬шення полягає головне завдання архівознавства.
Архівознавство стало наукою завдяки тому, що спирається на загальнонаукові й специфічні методи дослідження. Сукуп¬ність цих методів та основоположних принципів науковості, іс¬торизму, об'єктивності, всебічності становить методологічну основу архівознавства. Розглянемо докладніше основні методи та принципи архівознавчого дослідження. Його підґрунтям є за¬гальна теорія історичного пізнання, що користується універсаль¬ними методами наукового аналізу і синтезу, які дозволяють досліджувати структуру архівного фонду, аналізувати всі його елементи, ідентифікувати документи. Водночас за допомогою методу синтезу роблять висновки й теоретичні узагальнення.
Пріоритетним методом архівознавства є історичний, який разом з логічним та хронологічним уможливлює ґрунтовне до¬слідження витоків і розвитку архівної справи, виявлення ос¬новних етапів формування архівної системи, з'ясування внеску провідних архівістів в архівну науку і практику, аналіз впливу конкретно-історичних чинників на стан і характер архівного бу¬дівництва.
Важливу роль відіграють ретроспективний та порівняльний (компаративний) методи. Перший дає змогу відштовхнутися від сьогодення і поступово зануритися у архівну минувшину, виді¬ляючи при цьому найхарактерніші риси і тенденції для кожногоетапу архівного будівництва, закономірності розвитку архіво¬знавчої думки. Другий уможливлює порівняння нових і старих знань, архівних технологій, виявлення приросту наукових знань і прогресивних методик опрацювання архівних фондів, модер¬нізацію технологій їх зберігання і використання.
Вивчення документів як одне з найважливіших завдань ар¬хівознавства найчастіше опирається на методи історичного дже¬релознавства: наукової евристики, класифікації і критики дже¬рел, їх ідентифікації тощо. Крім того в архівознавстві застосо¬вують методи соціологічних досліджень, статистично-матема¬тичного опрацювання матеріалів із застосуванням комп'ютерної техніки та новітніх інформаційних технологій.
Жодний з названих методів не є універсальним і не може абсолютизуватися. Оптимальних результатів досягають за умо¬ви комплексного використання методів, віддаючи перевагу тим, які найповніше відбивають специфіку дослідження, його проб¬лематику та дозволяють вирішувати дослідницькі завдання.
Усі компоненти архівознавства, насамперед історія, теорія і практика архівної справи, ґрунтуються на основоположних принципах науковості, історизму, об'єктивності та всебічності. Послідовне дотримання всіх цих принципів, своєрідних правил для дослідника, є гарантом правдивого висвітлення будь-якої архівознавчої проблеми. Принцип науковості застерігає від описовості, фактографічності, кон'юнктурності та заідеологізо¬ваності. Неодмінною умовою успішного архівознавчого дослід¬ження є постійне дотримання принципу історизму. Він орієнтує дослідника на необхідність ґрунтовно з'ясовувати, як і коли ви¬никло те чи інше явище в архівній сфері, які основні етапи у своє¬му розвитку воно пройшло, чим стало або які уроки випливають з минулого. Цей принцип вимагає від дослідника глибоко ана¬лізувати конкретно-історичні умови, в яких розвивалась архівна справа, уникати будь-яких проявів модернізації історичного процесу.
Важливе значення має принцип об'єктивності. Як відомо, об'єкти джерелознавчого і архівознавчого дослідження мають об'єктивний характер, але позначені суб'єктивізмом, оскільки створені людьми. Документи, що передаються на зберігання до архівів, в т. ч. законодавчі акти, міжнародні угоди, є продуктом діяльності чи творчості конкретної людини або групи людей. Отже, чинник суб'єктивності притаманний самому об'єкту пі-етапу архівного будівництва, закономірності розвитку архіво¬знавчої думки. Другий уможливлює порівняння нових і старих знань, архівних технологій, виявлення приросту наукових знань і прогресивних методик опрацювання архівних фондів, модер¬нізацію технологій їх зберігання і використання.
Вивчення документів як одне з найважливіших завдань ар¬хівознавства найчастіше опирається на методи історичного дже¬релознавства: наукової евристики, класифікації і критики дже¬рел, їх ідентифікації тощо. Крім того в архівознавстві застосо¬вують методи соціологічних досліджень, статистично-матема¬тичного опрацювання матеріалів із застосуванням комп'ютерної техніки та новітніх інформаційних технологій.
Жодний з названих методів не є універсальним і не може абсолютизуватися. Оптимальних результатів досягають за умо¬ви комплексного використання методів, віддаючи перевагу тим, які найповніше відбивають специфіку дослідження, його проб¬лематику та дозволяють вирішувати дослідницькі завдання.
Усі компоненти архівознавства, насамперед історія, теорія і практика архівної справи, ґрунтуються на основоположних принципах науковості, історизму, об'єктивності та всебічності. Послідовне дотримання всіх цих принципів, своєрідних правил для дослідника, є гарантом правдивого висвітлення будь-якої архівознавчої проблеми. Принцип науковості застерігає від описовості, фактографічності, кон'юнктурності та заідеологізо¬ваності. Неодмінною умовою успішного архівознавчого дослід¬ження є постійне дотримання принципу історизму. Він орієнтує дослідника на необхідність ґрунтовно з'ясовувати, як і коли ви¬никло те чи інше явище в архівній сфері, які основні етапи у своє¬му розвитку воно пройшло, чим стало або які уроки випливають з минулого. Цей принцип вимагає від дослідника глибоко ана¬лізувати конкретно-історичні умови, в яких розвивалась архівна справа, уникати будь-яких проявів модернізації історичного процесу.
Важливе значення має принцип об'єктивності. Як відомо, об'єкти джерелознавчого і архівознавчого дослідження мають об'єктивний характер, але позначені суб'єктивізмом, оскільки створені людьми. Документи, що передаються на зберігання до архівів, в т. ч. законодавчі акти, міжнародні угоди, є продуктом діяльності чи творчості конкретної людини або групи людей. Отже, чинник суб'єктивності притаманний самому об'єкту пізнання. У ролі суб'єкта щодо об'єкта вивчення виступає сам до¬слідник, що неминуче відбивається на його оцінках подій, явищ та осіб. Досягти об'єктивності можна лише за умови врахування всіх точок зору на ту чи іншу подію, зіставлення їх аргументації, побудови оптимальної версії.
Принцип об'єктивності передбачає всебічність дослідження, що має бути нормою для всіх етапів пізнавання: від пошуку, відбору і вивчення джерел та літератури до реконструкції на їх основі процесу архівного будівництва. Всебічність дослідження застерігає від упереджених схем, однобічних оцінок, замовчу¬вання подій і фактів, які "не вписуються" в авторську доктрину.
Крім загальних принципів архівознавства, слід враховувати специфічні принципи ведення архівної справи. Йдеться про принципи неподільності архівних фондів, доступності архівної інформації (відкритості) та ін.
Архівознавство як наукова система і навчальна дисципліна тісно пов'язане з практикою архівної справи. Воно має першо¬чергове значення для прикладних досліджень, неодмінною ри¬сою яких повинно бути наукове обґрунтування практичних рекомендацій і пропозицій, спрямованих на вдосконалення ро¬боти архівних установ, підвищення її ефективності. У тісному зв'язку з практикою проводяться і дослідження з історії й теорії архівного будівництва. Історіософія позитивізму орієнтує на виявлення позитивного, прогресивного у процесах та явищах ми¬нулого, узагальнення кращого досвіду, винесення уроків з мину¬лого, застереження від повторення помилок і негативних явищ.


http://vkontakte.ru/id18182352
 
Форум » Навчання » Державний екзамен з історії (Архівознавство, 6 курс) » Предмет та завдання Архівознавства як науки (та навчальної дисципліни)
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz