Економічні уявлення як компонент сощальної свідомості - Форум
Все для історика
Неділя, 11.12.2016, 03:13
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Економічні уявлення як компонент сощальної свідомості - ФорумРеєстраціяВхід
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Навчання » Державний екзамен з історії (Народознавство, 4 курс) » Економічні уявлення як компонент сощальної свідомості (феодальної верстви (XII - XVIII ст.).)
Економічні уявлення як компонент сощальної свідомості
EkzorДата: Середа, 23.05.2012, 17:37 | Повідомлення # 1
Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Репутація: 3
Статус: Offline
Історія економічної думки України часів раннього та класичного середньовіччя пов'язана з часом Київської Русі - першої держави на українській етнічній території. Літературними джерелами, які з них можна дізнатися про економічні погляди тієї пори, є літописи, угоди, грамоти князів, кодекси й записи норм світського та церковного права тощо. Визначною пам'яткою соціально-економічної та політичної літератури доби Київської Русі є «Руська правда» - зведення законів давньоруського права XI-XII ст. Відомі 106 списків «Руської правди», які складені в XIII-XVIII ст. Статті «Руської правди» відбивають соціальну структуру й відносини власності давньоруського суспільства. Вони регулюють майнові відносини, захищають право власності князів та феодальної знаті на землю і кріпаків; право стягувати податки, отримувати ренту; визначають обмеження майнових та особистих прав різних категорій феодальне залежного населення та ін У них знайшла відображення організація князівської та боярської вотчини в XI ст ., що грунтувати на кріпацькій і рабській праці. До речі, остання поступово поступалася більш продуктивної праці людей залежних і кріпаків. За умов замкненості натурального господарства та нерозвиненості товарообміну товарно-грошові відносини в Київській Русі були дуже обмеженими, хоча в текстах «Руської правди» трапляються такі поняття, як «істоє», «рез», «отариця» і «купа», які означають позичені під процент гроші; сам відсоток; ділянку землі та позичку, яка закуп (смерд, що збіднів і потрапив у боргову кабалу до пана) отримує від хазяїна-землевласника. Трапляються також слів «товар», «торг» (ринок), «гостьба» (зовнішня торгівля) та інші економічні терміни. В цілому в «Руській правді» певною мірою відображено всі основні процеси економічного та суспільного життя Староруської держави.
Одним з головних писемних джерел для дослідження економічної думки доби Київської Русі є літописне зведення «Повість временних літ» - монументальний історіографічний і літературний документ початку XII ст., Що належить перу ченця Печерського монастиря Нестора. Хоча центральними у творі є питання політичної історії Русі, економічним і соціальним процесам та явищам надається важливого значення для пояснення історичних подій. У «Повісті временних літ» розглядаються джерела доходів Київської держави: надходження з господарства, данина і збори з населення, штрафи (судова мито), торгова мито і воєнна здобич. Данина збиралася продуктами, хутром або грошима. Виплата данини грошима сприяла розвиткові товарного виробництва і товарно-грошових відносин. В літописі йдеться також про активні зовнішньоторговельні зв'язки Київської Русі з іншими державами, наявність суспільного поділу праці: повне відокремлення ремісництва від землеробства й розвиток різних ремесел. Літописець виявляє шанобливе ставлення не тільки до розумової, а й до фізичної праці, оскільки обидва цього виду роботи вважаються однаково важливими для суспільства, для забезпечення його багатства й добробуту.
З пам'яток давньоруської літератури, яка з них можна дізнатися про економічну складову суспільне життя, можна назвати також «Повчання дітям» Володимира Мономаха (початок XII ст.). Цей твір містить чимало важливих господарських спостережень та узагальнень, показує відносини між землевласниками й залежними селянами, дає поради щодо подолання соціальних суперечностей, яскраво свідчить про розуміння вже в ті часи значення землеробства, скотарства, промислів, торгівлі для зміцнення могутності держави.
Галицько-Волинський літопис XIII ст. розповідає про економічну політику галицьких і волинських князів, які заохочували розвиток ремесел, торгівлі, міст, запрошуючи для цього вмілих ремісників, торгових людей.
Починаючи з XIII ст. Київська, Чернігово-Сіверська, Переяславська, Волинській, Галицька, Подільська землі, а також Буковина й Закарпаття стали тією територіальною основою, на якій склалася й розвивалася українська народність. За Середньої Наддніпрянщиною, Київською землею раніше, ніж за іншими землями Південної Русі, закріпилася назва «Україна», яким більше пізніше, з XVII ст., Почали позначати етнічну територію українського народу. На кордоні XIII - XIV ст. з давньоруської мовної основи виділяється українська мова. У найрізноманітніших документах XIV - XV ст. (Жалуваних і позичкових грамотах, інвентарях, ілюстраціях і т.п.) відображені відносини вотчинної форми власності, тогочасна система повинностей, деякі аспекти торгівлі, грошового обігу, розвитку сільського господарства та ремесел, надання позичок під заставу майна, у тому числі земельних володінь.
З ХІ ст. на українських землях починає діяти Магдебурзьке право - міське право, що виникло в XIII ст. в місті Магдебурзі (звідси й назва). За ним міста звільнялися від управління і суду великих князів чи королів, тобто одержували права самоврядування. Магдебурзьке право встановлювало порядок і функції органів міського самоврядування, суду, купецьких об'єднань, цехів, регулювало питання торгівлі, опіки та успадкування, визначало покарання за різні види злочинів тощо. 1339 таке право отримало місто Сянок Галицько-Волинського князівства, 1356 р. - Львів, 1432 р. - Луцьк, 1494 р. - Київ. Протягом XV - XVI ст. Магдебурзьке право поширилося на більшість міст на українських землях. Міста, які перебували під безпосередньою юрисдикцією польського короля або великого князя литовського, не платили за міські землі, а міщан було звільнено від повинностей на користь феодалів. Міщани платили лише державний податок на торгівлю й заняття ремеслом. Вони мали право використовувати на потреби міста грошові збори, встановлені міським правлінням (магістратом), податок від броварень, солодовень, Воскобоєв, млинів, земельних угідь, мали значні привілеї в галузі організації та регламентації стаціонарної торгівлі, ярмарків і ремесел. Однак зі збільшенням впливу польських феодалів і католицької церкви на українських землях посилюється національно-релігійна дискримінація українського міщанства. Це породжувало його боротьбу за ліквідацію обмежень та за збільшення участі у міському самоврядуванні.
У 80-ті роки XVI ст. в ході боротьби проти унії та католицизму виникає так звана полемічна література, яка в багатьох аспектах стосується й економічних проблем. З цієї точки зору важливими є твори Івана Вишенського (1545/50 - 20 роки XVII ст.), Який робив акцент на проблемах соціальної рівності. Він говорив, що будь-яке багатство, яким володіють пани й духовенство і яке вони «пожирають», створене «працею й потом» кріпаків. І. Вишенський показав основні форми, за допомогою яких здійснювалося привласнення результатів праці селян і ремісників: панщину, оброк, податі, торговельний та лихварський прибуток тощо На його думку, одночасно зі зростанням багатства й розкоші панів, шляхти, торговців посилюються тяжких кріпаків, бідняків. Він розумів, що майново-соціальна нерівність людей походить не від природи і не від Бога, а від земних несправедливостей. В цілому полемічні твори справили величезний вплив на формування і розвиток самосвідомості українського народу, на розгортання національно-визвольної боротьби на чолі з Богданом Хмельницьким.
У найбільш закінченому вигляді економічну думку пізнього середньовіччя являє меркантилізм.


http://vkontakte.ru/id18182352
 
Форум » Навчання » Державний екзамен з історії (Народознавство, 4 курс) » Економічні уявлення як компонент сощальної свідомості (феодальної верстви (XII - XVIII ст.).)
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz