Структура і основні складові наукового дослідження з історії - Форум
Все для історика
Неділя, 11.12.2016, 03:13
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Структура і основні складові наукового дослідження з історії - ФорумРеєстраціяВхід
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Навчання » Державний екзамен з історії (історія, 6 курс) » Структура і основні складові наукового дослідження з історії (Структура, принципи та методи історичного дослідження)
Структура і основні складові наукового дослідження з історії
VendolinДата: Вівторок, 22.05.2012, 11:27 | Повідомлення # 1
Кріпак
Група: Модератори
Повідомлень: 5
Репутація: 0
Статус: Offline
Структура та рівні історичного дослідження
Будь-яке наукове дослідження являє собою системний процес. Сукупність виконуваних в історичному досліджень процедур розпадається на наступні основні етапи:
1. вибір об'єкта і постановка дослідницького завдання;
2. виявлення джерельно-інформаційної основи її рішення і розробка методів дослідження;
3. реконструкція досліджуваної історичної реальності і емпіричне її пізнання;
4. пояснення і теоретичне пізнання;
5. визначення істинності та цінності отриманого знання і його оцінка.
Всі ці етапи, по-перше, послідовно і тісно взаємопов'язані і, по-друге, складаються з цілої сукупності дослідницьких процедур, що вимагають відповідних методів. Тому при більш детальному розгляді логічної структури історичного дослідження можна виділити і значно більше число його внутрішніх етапів. В даному випадку ми обмежуємося лише основними, бо мається на увазі не розкриття всієї послідовності процедур, з яких складається історичне дослідження, а лише постановка найбільш істотних методологічних проблем, що вирішуються в ньому.

Принципи історичного дослідження (історичної науки):
- принцип істинності – вищою метою і цінністю історичного пізнання визнається істина;
- принцип конкретності – будь-який предмет історичного дослідження повинен вивчатися в його конкретності, з урахуванням неповторності його змісту, визначеності місця і часу розвитку;
- принцип історизму – всякий предмет історичного дослідження має розглядатися у контексті його розвитку;
- принцип об’єктивності – історик-дослідник у процесі дослідження повинен прагнути до об’єктивності, подолання суб’єктивних помилок і впливу інтересів, не пов’язаних із досягненням наукової істини;
- принцип всебічності – історичне пізнання має прагнути всебічно пізнати предмет свого дослідження;
- принцип системності – усякий предмет історичного дослідження має розглядатися у взаємозв’язку всіх його елементів і в його зовнішніх зв’язках;
- принцип опори на історичні джерела – інформацію про історичний процес історик-дослідник повинен отримувати із джерел історичної інформації;
- принцип історіографічної традиції – вивчення всякого предмета історичного дослідження має здійснюватися з урахуванням результатів його попереднього наукового вивчення.

Методи історичного дослідження.
До числа основних методів історичного пізнання відносяться:
1) Історико-генетичний метод.
Історико-генетичний метод відноситься до числа найбільш поширених в історичних дослідженнях. Сутність його полягає у послідовному розкритті властивостей, функцій і змін досліджуваної реальності в процесі її історичного руху. Цей метод дозволяє найбільшою мірою наблизитися до відтворення реальної історії об’єкта дослідження. При цьому історичне явище відображається у найбільш конкретній формі. Пізнання йде послідовно від одиничного до особливого, а потім – до загального. За природою генетичний метод є аналітично-індуктивним, а за формою вираження інформації – описовим. Генетичний метод дозволяє показати причинно-наслідкові зв’язки, закономірності історичного буття в їх безпосередності, а історичні події та особистості охарактеризувати в їх індивідуальності та виразності.
2) Історико-порівняльний метод.
Історико-порівняльний метод також давно застосовується в історичних дослідженнях. Він грунтується на порівняннях – важливому методі наукового пізнання. Без порівняння не обходиться жодне наукове дослідження. Об’єктивною основою для порівняння є те, що минуле повторюється і є внутрішньо обумовленим процесом. Багато явищ тотожні чи схожі за внутрішньою сутністю і відрізняються лише просторовою або тимчасовою варіацією форм. Водночас одні й ті ж або подібні форми можуть бути наповнені різним змістом. Тому в процесі порівняння відкривається можливість для пояснення історичних фактів, розкриття їх сутності.
3) Історико-типологічний метод.
Історико-типологічний метод, як і всі інші методи, має свою об’єктивну основу. Вона полягає в тому, що в суспільно-історичному процесі, з одного боку, розрізняються, а з іншого – тісно взаємопов’язані одиничне і особливе, загальне. Тому важливим завданням пізнання історичних явищ, розкриття їх сутності постає виявлення того єдиного, яке було притаманне розмаїттю тих чи інших поєднань індивідуального (одиничного). Минуле в усіх його проявах – безперервний динамічний процес. Він являє собою не просту послідовність подій в часі, а зміну одних якісних станів іншими, має свої істотно відмінні стадії. Виділення цих стадії також є важливим завданням у вивченні історичного розвитку.
4) Історико-системний метод.
Історико-системний метод отримує все більш широке поширення в працях істориків. Це обумовлено поглибленням історичних дослідженні як з точки зору цілісного охоплення досліджуваної реальності, так і з точки зору розкриття внутрішніх механізмів функціонування суспільних систем. Основою застосування даного методу в історії є єдність у суспільно-історичному розвитку одиничного, особливого і загального. Реально і конкретно ця єдність виступає в історичних системах різного рівня. Функціонування і розвиток включає і синтезує ті основні складові компоненти, з яких складається історична реальність. До цих компонентів належать окремі неповторні події (скажімо, народження Наполеона), історичні ситуації (наприклад, Велика французька революція) і процеси (вплив ідеї і подій Французької революції на Європу). Очевидно, що всі названі події та процеси не тільки казуально обумовлені і мають причинно-наслідкові зв’язки, але і взаємозв’язані між собою функціонально. Завданням системного аналізу є формування цілісної комплексної картини минулого.
Також до традиційних спеціальних історичних методів дослідження відносяться: метод діахронічного аналізу, метод історичної періодизації, ретроспективний метод. Окрім того, в радянській історіографії активно використовувався метод класового аналізу. До нетрадиційних спеціальних історичних методів відносять: кількісні, соціально-психологічні, лінгвістичні методи; методи семіотики; метод мистецтвознавчого аналізу. Також в історичному дослідженні застосовуються загальнонаукові методи та спеціальні методи інших гуманітарних наук.


Повідомлення відредагував Vendolin - Середа, 23.05.2012, 19:36
 
Форум » Навчання » Державний екзамен з історії (історія, 6 курс) » Структура і основні складові наукового дослідження з історії (Структура, принципи та методи історичного дослідження)
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz