Католицька церква в період Реформації - Форум
Все для історика
Неділя, 11.12.2016, 08:53
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Католицька церква в період Реформації - ФорумРеєстраціяВхід
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Навчання » Державний екзамен з історії (Всесвітня історія, 5 курс) » Католицька церква в період Реформації (реформування, боротьба з протестантським рухом.)
Католицька церква в період Реформації
EkzorДата: Субота, 19.05.2012, 18:11 | Повідомлення # 1
Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Репутація: 3
Статус: Offline
Прагнучи зупинити поширення протестантизму католицька церква розпочала власну реформу. Ця система заходів отримала назву Контрреформації. Затвердив реформу католицької церкви собор, який працював від 1545 до 1563 р. у місті Тріденті.
Ця реформа включала в себе
1. Організацію нових монашеських орденів театинців, капуцинів, барбанітів, і найбільш головне – Єзуїтів (1540).
2. реорганізацію папської інквізиції.
3. З метою підпорядкування повного контролю духовного життя суспільства папи визнають з 1559 рокуіндекс заборонених книг
4. Велику роль уреформуванні католицької церкви відіграв Тридентський собор
Головним знаряддям контрреформації стали орден єзуїтів та реорганізована інквізиція. У цей самий час на історичній арені з’являється така постать, як Ігнатій Лойола. Він та кілька його сподвижників висловив побажання створити духовний орден, покликаний повернути католицькій церкві її блиск та велич. Папа римський прихильно поставився до цієї ідеї. Так утворився орден єзуїтів, або Товариство Ісуса - організація, яка мала виступити на захист католицького вчення.
Лойола створив зразкову організацію внутрішнього устрою ордену. Головним завданням Товариства Ісуса було виховання молоді, викладання у нижчих, середніх і вищих навчальних закладах. Благодійність, місіонерство та тлумачення богословських істин при цьому відходили на другий план. Оскільки папа римський силою обставин знаходився під загальним контролем, Лойола призначив незалежного від нього владику – «чорного папу». Згідно з уставом, цей «чорний папа» міг цілком самостійно йти до поставленої цілі. Орден єзуїтів продовжував існувати і після смерті Лойоли.
Контрреформація перемогла в кількох європейських країнах: Південній Німеччині, Австрії, Польщі. Її перемога була ознаменована суворими гоніннями проти будь-якого прояву вільнодумства.
Орден єзуїтів намагався засвоїти абстрактну форму studia humanitatis, пристосувати її до потреб своєї «культурної політики». Джордано Бруно висловлювався про єзуїтський, формалізований «гуманізм» у більш, ніж рішучих висловлюваннях. Страта Джордано Бруно ніби знаменувала кінець італійського Відродження. Бруно пішов на вогнище тому, що для нього істина все ще не знаходилася поза людиною і не могла бути відокремленою від конкретної особистості.
Останнім кроком реформи католицької церкви став Тридентський Собор (Собор почався 13 грудня 1545 року і закінчився 4 грудня 1563 року). ухвалив вчення про загальність первородного гріха, який змивається хрещенням. Визнано, що людина без благодаті не може спастися. Вказано, що Святі Тайни встановив Сам Христос і вони самі в собі виділяють благодать. Сповідь необхідна для тих, хто згрішив після хрещення. У Святих Тайнах є дійсний і правдивий Христос. Собор остаточно встановив канон святого Письма і визнав, що всі книги написані під натхненням Святого Духа і не можуть бути зміненими чи тлумаченими кожному як заманеться.
Першочергове місце Тридентський Собор приділяв катехизації. Конституції та декрети собору було покладено в основу „Римського Катехізису”, який дістав назву „Тридентського”. Собор сприяв організації катехизації в Церкві, повернув духівництво до обов’язків катехичного навчання.
Було приписано уділяти свячень безоплатно, а для виховання нових священників створити в єпархіях духовні семінарії. Складено „Тридентське визнання віри” – текст духовної присяги, обов’язковий для кожної духовної особи. Проголошено догми про чистилище.
Тридентський Собор установив єдину форму служіння Літургії („тридентська меса”).
У підсумку хочу сказати, що в реформі Католицької Церкви було дві провідні думки:
• перша – щоб кожен християнин починав реформу від себе;
• друга – потрібно поправляти не установи Церкви, а її слуг.
Як сказав, Єгідій з Вітербо: „Людей потрібно змінити релігією, а не релігію - людьми”.
Накінець зауважу, що Католицька Церква у XVІ ст.. у своїх рядах мала такі визначні святі постаті, як Ігнатій Лойола, Франц Ксаверій, Петро Канізій, Тереза з Авілі, Іван від Христа та інші.


http://vkontakte.ru/id18182352
 
Форум » Навчання » Державний екзамен з історії (Всесвітня історія, 5 курс) » Католицька церква в період Реформації (реформування, боротьба з протестантським рухом.)
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz