Все для історика
Понеділок, 11.12.2017, 10:09
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Розвиток сільського господарства УРСР - ФорумРеєстраціяВхід
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Навчання » Державний екзамен з історії (історія України, 5 курс) » Розвиток сільського господарства УРСР (в середині 60-х - 70-х рр. XX ст.)
Розвиток сільського господарства УРСР
EkzorДата: Субота, 19.05.2012, 16:38 | Повідомлення # 1
Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Репутація: 3
Статус: Offline
Сільське господарство в середині 60-х років переживало трудності. Нове керівництво на початку своєї діяльності зробило спробу вивести його з кризи та підняти цю хронічно відсталу галузь радянської економіки на якісно новий рівень. Проблемам сільського господарства було присвячено березневий 1965 року Пленум ЦК КПРС. Здавалося, було зроблено усе можливе для більш швидкого розвитку аграрного сектора економіки: підвищувались закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію; запроваджувалась щомісячна гарантована грошова оплата праці колгоспників; збільшувались капіталовкладення в господарство; колгоспи звільнялись від сплати боргів державі; встановлювались тверді плани закупок державою сільськогосподарських продуктів, а вся надпланова продукція мала закупатися за більш високими цінами; заохочувався розвиток власних підсобних господарств колгоспників і робітників радгоспів, передбачалось виділення значних коштів на розвиток інфраструктури села, на розвиток культури та освіти сільського населення; планувалось звертати більше уваги на впровадження досягнень науки в сільське господарство, на підготовку спеціалістів сільськогосподарського виробництва та інше.
Сільське господарство України в другій половині 60-х років отримало мов би друге дихання. Збільшення капіталовкладень сприяло зростанню тракторного парку, вантажних автомобілів і зернозбиральної техніки в колгоспах і радгоспах республіки. Таким чином, енергоозброєність праці в сільському господарстві зросла в півтора рази, в два рази більше стали використовувати електроенергію у виробництві.
В колгоспах та радгоспах України збільшилось число спеціалістів сільського господарства: агрономів, зоотехніків, механізаторів. Україна продовжувала залишатися головною «житницею» СРСР, вона давала майже 23 відсотки від загальної сільськогосподарської продукції Радянського Союзу.
Проте уже на початку 70-х років негативні тенденції торкнулися й аграрного сектора економіки. Це було викликано насамперед тим, що не вдавалося до кінця врегулювати соціальні та економічні проблеми села. гарантована оплата праці колгоспників здебільшого не була пов’язана з її кінцевими результатами, що сприяло зростанню споживацьких настроїв серед сільських трудівників. Негативний вплив на розвиток сільського господарства мали адміністративні методи керівництва, які не лише залишились, але навіть посилились. Зростала чисельність керівного апарату районної ланки управління (з початку 60-х до середини 80-х років вона збільшилась втроє: з 20 осіб в відділі сільського господарства райвиконкому до 60 осіб в районному агропромисловому об’єднанні — РАПО).
Суттєвою проблемою продовжувала залишатись низька культура сільськогосподарського виробництва, безгосподарське використання земельних угідь. До значних витрат коштів та зниження родючості ґрунтів (через їх засоленість) привело збільшення площ зрошуваних земель. Україна втрачала посівні площі (знамениті чорноземи), обміліли або зовсім зникли десятки малих річок, що стало однією з головних причин зростання екологічних проблем.
Не вдалося вирішити проблеми соціального розвитку села. На початку 70-х років лише близько 15 відсотків осель сільських мешканців мали централізоване опалення, водопровід і каналізацію. Магазини та їдальні мали лише третина сільських населених пунктів. Більшість сіл не мали шляхів з твердим покриттям, які б з’єднували їх з районними центрами. У невеликих населених пунктах не було середніх та неповних середніх шкіл і діти змушені були ходити до шкіл, яка знаходились за багато кілометрів від домівки. На селі не вистачало будинків побуту, будинків культури, чи просто клубів.
Повільне вирішення соціальних проблем села стало однією з причин масової міграції сільської молоді в міста, в результаті чого скоротились і так обмежені трудові ресурси колгоспів і радгоспів. З іншого боку, міграція сільського населення загострила житлову проблему в містах. В Україні чисельність сільського населення скоротилась за двадцять років (з 1966 р. по 1986 р.) на 4,9 млн. осіб.
Проблема скорочення трудових ресурсів на селі змусила радянське керівництво шукати виходу з ситуації, що склалася. У 60—80-х роках традиційним стало залучення до сільськогосподарських робіт (під виглядом надання шефської допомоги) міського населення: робітників, службовців, студентів, школярів. Але й ці заходи не сприяли вирішенню проблеми. Ефективність сільського господарства падала, зростала собівартість його продукції. До початку 80-х років, коли ця важлива галузь економіки опинилась у кризовому стані, стало зрозумілим, що для виведення сільського господарства з кризи потрібні невідкладні і рішучі заходи. Система таких заходів розглядалась на травневому (1982) пленумі ЦК КПРС. Пленум прийняв Продовольчу програму СРСР до 1990 року. В листопаді цього ж року була прийнята аналогічна Продовольча програма УРСР. Ці програми передбачали систему заходів, які були спрямовані на безперебійне забезпечення населення республіки і країни в цілому продуктами харчування. Як і раніше в основі цих заходів лежали принципи централізації та переважно адміністративні підходи, але, як ще раз підтвердила практика, вирішити проблеми інтенсифікації сільського господарства без урахування економічних і соціальних умов на селі, самими лише адміністративними методами, неможливо.
На стані сільськогосподарського виробництва негативно позначилися адміністративно-командні методи керівництва ним. Представники партійного й державного апарату, починаючи з районної ланки, постійно втручалися в діяльність колгоспів і радгоспів, спускали безліч директив щодо технології ведення рослинництва і тваринництва, виявляли повне недовір'я до фахівців сільського господарства, які працювали безпосередньо на полях і фермах. Цим, з одного боку, зміцнювалася влада апарату, з другого — сковувалася ініціатива трудівників села, ставало зайвим самостійне мислення. Продовжувала діяти прихована форма визиску селян, який проводила держава, підвищуючи ціни на сільськогосподарську техніку, автомашини, добрива тощо, залишаючи практично без змін закупівельні ціни на сільгосппродукцію.
Збільшувався розрив між зростанням фінансування сільського господарства й обсягом вироблюваної продукції. Зокрема, у 1966—1985 рр. середньорічні державні капіталовкладення в сільськогосподарське виробництво збільшилися в 2,5 раза, а валовий збір зерна —лише на 18 %, м'яса — на 38 %. Значна частка вини за таке становище припадає на некомпетентність і вольові методи керівництва адміністративно-командної системи. Та й селянин, відчужений од землі, не міг і не хотів працювати краще.
Незважаючи на все це" певні зрушення у розвитку сільського господарства України все ж мали місце. За даними державної статистики, зросла врожайність деяких сільськогосподарських культур, збільшилося середньорічне виробництво зерна, а також продукції тваринництва й птахівництва — м'яса, молока, масла, яєць. Україна продовжувала залишатися житницею Радянського Союзу, виробляючи чверть його сільськогосподарської продукції.


http://vkontakte.ru/id18182352
 
Форум » Навчання » Державний екзамен з історії (історія України, 5 курс) » Розвиток сільського господарства УРСР (в середині 60-х - 70-х рр. XX ст.)
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz