| Ekzor | Дата: Вівторок, 17.01.2012, 18:51 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Імперія Габсбургів, що займала велику територію в Європі включала близько 20 народів. На початку XX ст. сильно ослабла внаслідок півсторічних національних суперечок і конфліктів практично у всіх регіонах. В Галичині протистояли поляки та українці, в Трансільванії — румуни та угорці, в Сілезії — чехи і німці, в Закарпатті — угорці і русини-українці, боснійці, серби і хорвати боролися за незалежність на Балканах. Також, події розпаду прискорила Перша світова війна. В січні-лютому 1918 р. по країні прокотилася хвиля страйків. Основні вимоги: припинення війни з Росією, демократичні реформи, покращення постачання харчами. Першим збройним повстанням на Австро-Угорському флоті стало Которське, яке почалося 1 лютого в бухті Котор на узбережжі Адріатики. Вимоги: припинення війни, самовизначення народів імперії. Повстання було придушене. 17 червня у Відні стався голодний бунт. В останні місяці існування імперії з армії дезиртирувало 150000 військовослужбовців. Згодом почалися загальнонаціональні страйки під керівництвом місцевих національних комітетів, що і було останньою причиною розпаду імперії. Австро-угорський імператор Карл І видав 18 жовтня 1918 р. Маніфест про перетворення країни у федеративну державу, і коронні землі отримали право створити свої представницькі органи – Національні ради. Але це не врятувало положення. Сен-Жерменський договір констатував розпад Австро-Угорської імперії, що відбувся після капітуляції Австро-Угорщини 27 жовтня 1918 року на ряд самостійних держав — Австрію, Угорщину, Чехословаччину, Королівство Сербів, Хорватів і Словенців, Західно-Українську Народну Республіку. Інша територія імперії була розподілена між Італією, Румунією.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
