Все для історика
Вівторок, 23.04.2024, 16:13
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Мемуарна література XVIII ст. - ФорумРеєстраціяВхід
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Навчання » Історіографія історії України(екзамен) » Мемуарна література XVIII ст.
Мемуарна література XVIII ст.
kukusuaДата: Неділя, 29.05.2011, 18:08 | Повідомлення # 1
Селянин
Група: Користувачі
Повідомлень: 31
Репутація: 0
Статус: Offline
Цінними пам'ятками української мемуарної літератури XVIII ст. є щоденники генерального хорунжого Миколи Ханенка і генерального підскарбія Якова Марковича. В них зафіксовані важливі явища соціально-економічного життя козацької старшини часів зміцнення кріпосництва в Україні, занепаду ролі і значення козацтва, закріпачення посполитих і перетворення старшини в шляхетсько-дворянський стан.
Генеральний хорунжий Микола Ханенко походив з роду, що висунувся з простого козацтва часів Визвольної війни і досяг становища генеральної старшини. Він був родичем відомого в другій половині XVII ст. правобережного гетьмана Михайла Ханенка.
Микола Ханенко здобув високу освіту в Київській академії і почав військову службу в 1710 р. з простого козака, а в 1717 р. був переведений в генеральну канцелярію і згодом став головним помічником генерального писаря. Він був близькою особою гетьмана Скоропадського, а після його смерті здружився з наказним Павлом Полуботком. За свою службу і догідливість обом гетьманам Ханенко був щедро обдарований маєтностями.
Відомі два твори Ханенка - «Діаріуш», надрукований О.Бодянським в «Чтениях Общества истории и древностей Российских» та окремою книжкою і «Щоденник», повністю виданий О.Лазаревським. У «Діаріуші» записи стосуються подробиць політичного життя і побуту старшини, взаємовідносин уряду гетьмана Скоропадського з російським урядом і царськими вельможами, політичних настроїв старшин, їх психологічної характеристики та ін.
У «Діаріуші» вміщено щоденні записи від січня до початку липня 1722 р., тобто за останнє півріччя гетьманування Скоропадського і до останніх днів його життя. «Діаріуш» закінчується описанням смерті і пишного церемоніалу поховання гетьмана.
«Щоденник» Ханенка являє собою мемуарні записи, в яких відображено події різноманітного характеру за 1723-1753 рр. з великими пропусками. Ці записи автор робив після свого звільнення з Петропавлівської фортеці і повернення в Україну. Вони становлять різного роду нотатки з сімейного життя, епізодів службової діяльності генерального хорунжого, взаємин автора з різними високопоставленими і простими людьми.
«Діаріуш» і «Щоденник» Ханенка можна віднести скоріше не до пам'яток історіографи, а до певної категорії джерел з історії XVIII ст. У мемуарах Ханенка історик може здобути певне уявлення про життя і побут української старшини, купців, про ціни на продукти та різного роду вироби, в окремих записах - про кріпосницькі повинності посполитих, про характер служби і різних повинностей козаків тощо.
Більшу вартість для історика становить «111,одеі шик» генерального підскарбія Якова Андрійовича Марковича (народився в 1690 - помер в 1770 р.).
Автор «Щоденника» Я.Маркович навчався в Київській академії і закінчив її в 17 років. Він був вихованцем Феофана І Ірокоповича і, за висловом свого вихователя, мав змогу прикрасити свою голову митрою, тобто зайняти посаду єпископа. Ллє Марковича сильніше вабили справи мирського характеру, він прагнув піти по лінії піднесення в старшинських чинах і рангах. Ці його плани зруйнувала смерть Скоропадського. Новий гетьман Данило Апостол та інші старшини ненавиділи Марковичів і не допускали їх службового просування. Яків Маркович при всіх його спритностях і багатстві, як зайняв при Скоропадському незначну посаду знатного військового товариша, так і залишився на ній. Лише під кінець життя, після скасування гетьманства, він успадкував батьківське звання гене¬рального підскарбія у відставці.
Близьким приводом Марковичу до початку ведення «Щоденника» була коротенька історична «Кроніка» 1452-1712 рр., написана його тестем, чернігівським полковником і в останній час наказним гетьманом Павлом Полуботком. Я.Маркович спочатку доповнив цю «кронічку» власними записами кількох подій, продовжив її, а потім став щодня вести свій «домашній протокол», як він називав свій «Щоденник», протягом п'ятдесяти років, з 1717 по 1767 р.
У свій час О. Лазаревський, досліджуючи «Щоденник» Я. Марковича, вірно підкреслив, що історичне значення подібного роду памяток полягає в тому, що в них ми знаходнмо достовірне зображення домашнього побуту з усіма подробицями щоденної життєвої метушні і гонитви за багатствами козацької старшини. Слабка сторона щоденника полягає в недостатності матеріалу про політичні події, яких автор уникав записувати.В щоденнику відображено з усіма подробицями життя багатія Лівобережної України. В ньому ми знаходимо цінні відомості про ставлення пана до своїх підданих, а головне — велике число даних про тодішнє сільське господарство, ремесло,різні оренди, торгові і грошові операції. В цьому відношенні «Щоденник» Якова Маркевича становить незаперечну цінність, як джерело для вивчення соціально-економічпої історії України XVIII ст.
 
Форум » Навчання » Історіографія історії України(екзамен) » Мемуарна література XVIII ст.
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz