СУПРÁСЛЬСЬКИЙ ЛІТÓПИС, Короткий Київський літопис — складений у кінці 15 — на поч. 16 ст. в Білорусії. Знайдений в Супрасльському монастирі (біля Білостока, нині Польща), звідки й походить його назва. С. Л. висвітлює події з 9 ст. до 1515 р. Літопис поєднує в собі дві пам'ятки історичної літератури — Короткий Новгородський і Короткий Київський літописи.
Перша, більша за розміром, частина С. Л. є компіляцією. У формі стислих порічних записів тут викладено історію київських, московських і литовських князів від 862 до 1500 р. В другій частині невідомий автор виступає вже як сучасник. Останній запис зроблено 1543 р. Ця частина відзначається точним датуванням і вірогідністю викладу історичних подій. В літописі оповідається про зруйнування Києва кримськими татарами (1482 р.), вторгнення татар на Волинь (1491, 1496 рр.), змову київського князя Михайла Олельковича проти Литви і страту змовників (1481 р.), про перемогу князя К.І.Острозького над військами московського великого князя Василія ІІІ під Оршею (1514 р.) та інші події. С. Л. становить цінне джерело з історії Русі-України та Білої Русі 14 — 1-ї пол. 16 ст. Вперше С. Л. опублікував М. А. Оболенський 1836 р. Баркулабівський літопис — українсько-білоруський літопис, складений наприкінці XVI — початку XVII століття. Автором вважається священик білоруського міста Баркулабово (обл. Орші) Федір Филипович.
Баркулабівський літопис охоплює події з 1563 до 1608 року. Головне місце у ньому посідають оповідання про боротьбу українського та білоруського народів проти польської агресії, католицизму та унії, про боротьбу козацтва під проводом С.Наливайка, загони якого діяли і в Білорусі. У літописі відображено життя та побут українців і білорусів, викладено історію білоруських міст (Орші, Мінська та інших). Укладач твору — прихильник православ'я і політичний виразник інтересів тих сил, що прагнули до єднання українського і білоруського народів проти соціального та національного гноблення.
Хро́ніка Биховця́ — найширший із білорусько-литовських літописів. Укладено в першій третині 16 століття.
Хроніка Биховця — один із списків так званого Литовського літопису 16 століття, який близько 1840 року був власністю О. Биховця, голови волковиського межового суду.
Єдиний список цієї пам'ятки зник невдовзі після її публікації 1846 року литовським істориком Т. Нарбутом. Тому тривалий час хроніку Биховця вважали фальсифікатом. Нині її автентичність не викликає сумнівів у фахівців. Хроніка Биховця не має початку й кінцівки.
Літопис Биховця охоплює події з історії Литовського великого князівства з 13 до початку 16 століття, висвітлює міжусобну боротьбу литовських князів за владу: війни Литви з Польщею, Тевтонським орденом, Золотою Ордою, кримськими татарами; боротьбу українського народу проти литовських і польських загарбників.
Головна 
