| Ekzor | Дата: Четвер, 10.06.2010, 16:06 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Львівська історична школа М. Грушевського поставила перед собою серед домінуючих завдань дослідження історії України в контексті державотворчих процесів. Практично всі його учні стали істориками-державниками, вбачаючи рушійною силою українського історичного процесу не просто народні маси, а українську еліту як ключову верству, що розуміла значення державності й тому була державотворчим чинником історії України.
Науково-організаційна праця М. Грушевського у Львівській історичній школі поділялась на три основні підрозділи: а) розбудова Наукового товариства імені Шевченка; б) організація широкої видавничої діяльності рідною мовою; в)підготовка й виховання нових кадрів українських істориків, головним чином із студентів Львівського університету [3, 82]. В основу історичної школи вчений поклав ідеї національно-культурної окремішності українського народу, а також соборності українських земель, що підкреслювала територіальну цілісність і єдність України і українського народу. Ідея українського демократичного державотворчого
процесу існувала з часів княжої доби. М. Грушевський вважав, що “наукова робота лежить в основі культурного поступу, і без сильного, солідного культурного підкладу неможливі ніякі національні здобутки, ніякий тривкий і певний поступ народу.” Цю думку вчений підтвердив словами з Євангелія, коли взяв їх за епіграф до "Історії України-Руси”: «Пізнайте істину, і істина визволить вас!» [8].
Працюючи у Львові, вчений розраховував на підтримку громадськості Галичини і Наддніпрянської України, а також домагався перетворення Наукового товариства імені Шевченка в Українську академію наук, що поставило б культурну рівноправність українського народу врівень з іншими європейськими народами [21]. М. Грушевський вважав, що утворення Академії наук дало б “остаточне право українській мові як мові культурній, здатній до наукового вжитку” [11, 89-100].
Львівську школу української історіографії Д. Багалій назвав ”Галицькою школою істориків”, яка мала загальноукраїнське значення, наші ж сучасники називають її “без перебільшення однією з перших шкіл української національної історіографії” [3, 119]. Вихованці школи взяли від її засновника історичну схему, методологію історичного дослідження і його історіографічні й історичні концепції. Майже всі учні професора стали істориками-державниками, котрі вважали його найвидатнішим істориком і організатором українського наукового життя. Головне своє завдання вони вбачали в переоцінці історичної спадщини “істориків-народників”, зокрема в ідеологічному та історіософічному аспектах [4, 76]. Отже, державницька школа виросла з історичної школи В. Антоновича, вихованцем якої був М. Грушевський.
Важливо підкреслити, що на той час Львівська історична школа фактично була єдиним осередком в українській історичній науці, який займався дослідженням історії державності України і друкував свої праці українською мовою. Згуртувавши у своїх рядах кращих представників української наукової інтелігенції Східної Галичини, Львівська історична школа М. Грушевського поступово перетворилась на всеукраїнський центр історичних досліджень, мету якого її члени вбачали в утвердженні
національної і державницької самосвідомості, духовному відродженні української нації та відстоюванні національних інтересів українців засобами науки, у підготовці наукового ґрунту для відродження української державності.
Пріоритетною рисою Львівської історичної школи М. Грушевського була загострена увага до збирання й публікацій історичних джерел, насамперед тих, що давали ґрунт для дослідження державності. Дослідження самого М. Грушевського опиралося, в першу чергу, на архівні документи. Професор наголошував, що, вивчаючи рідну історію, здобувати інформацію потрібно саме з документальних джерел, тим самим залучав своїх учнів до архівної діяльності. М. Грушевський підкреслював, що неможливо задовольнятися тільки знаннями минулого, необхідні всебічний синтез та критика історичних фактів.
З заснуванням Львівської історичної школи вперше утворився організований осередок всеукраїнського державницького спрямування, що стало переконливим виявом зрілості українського суспільства стосовно творення своєї національної держави. Саме тут було аргументовано й розпочато роботу над втіленням у життя наукової схеми і концепції неперервного історичного піднесення українського народу, його самобутності та окремішності. М. Грушевський та його учні продовжили справу минулих поколінь українських істориків, утворили науковий синтез історії України з позицій позитивізму та державницької ідеї. Історична школа М. Грушевського стала ядром НТШ.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
