Фе́дір Па́влович Шевче́нко (1914 — 1996) — український історик. Член-кореспондент АН УРСР (1969).
Біографія
Родом із села Дунаївці Подільської губернії.
1937 року закінчив Московський історико-архівний інститут.
У 1940—1945 роках перебував на науково-адміністративній роботі в державних архівах Чернівців, Краснодару, Узбецької РСР.
У 1944—1950 роках —викладач Київського університету (з 1968 професор).
1945 — 49 заступник голови Комісії історії великої вітчизняної війни АН УРСР. 1949 — 1960 завідувач відділу іст. країн нар. демократій, 1960 — 63 — допоміжних історичних дисциплін, 1960 — 1968 історіографії і джерелознавства в Інституті Історії АН УРСР, заступник директора інституту (1964 — 1967). З 1963 доктор історичних наук.
У 1968—1972 роках — директор Інституту археології АН УРСР. Наукова діяльність
Головні праці:
«Історичне значення віковічної дружби українського та російського народів» (1954),
«Лук'ян Кобилиця» (1958),
«Дипломатична служба на Україні під час визвольної війни 1648—1654 pp.» у книзі «Історичні джерела та їх використання» (випуск 1, 1964).
У 1957—1971 роках — відповідальний редактор «Українського історичного журналу».
Упорядник і редактор збірки «Селянський рух на Буковині в 40-их pp. XIX ст.», співредактор «Документів Богдана Хмельницького», відповідальний редактор щорічника «Історіографічні дослідження в Українській РСР» (1968) та один з редакторів щорічника «Історичні джерела та їх використання» (1964—1972).
Співавтор (поруч із Ф. Ястребовим) першого тому «Історії Української РСР».
Головна 
