Література з української історіографії - Форум
Все для історика
Неділя, 04.12.2016, 00:48
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Література з української історіографії - ФорумРеєстраціяВхід
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Навчання » Історіографія історії України(екзамен) » Література з української історіографії
Література з української історіографії
DANTEДата: Неділя, 26.05.2013, 17:34 | Повідомлення # 1
Ремісник
Група: Користувачі
Повідомлень: 56
Репутація: 1
Статус: Offline
З  української   історіографії   вже  існує  деяка  наукова і   навчальна  література. З  огляду   на  специфічний   характер   да -ного   курсу  лекцій  вважаємо  доцільним   обмежитися стислим  оглядом   лише  найважливіших   навчальних посібників ,  що побачили  світ  здебільшого у XX  ст .  Не  втратив  свого наукового  і   дидактичного значення  посібник   Д.  Дорошенка « Огляд  української   історіографії »,побудований   на   матеріалах лекцій ,  прочитаних  в Українсько -му  вільному   університеті у  Празі.  Його було   вперше  опубліко -вано   у 1923  р. в  Празі  і репринтно  відтворено   в 1996 р.  у  Києві. Початок української   наукової   праці в  царині   історії  Д.  Доро-шенко  пов'язував   з   найдавнішими літописами   княжої   доби, які зафіксували витоки національної свідомості  ідержавниць-кях  почуттів   українців. Продовжувачами  літописних   тра-дицій  Києва  і  Галича  історик  вважав литовські  літописи   та  синодики  ХІУ -ХУ  ст . Літературу   ХУІ - ХУП  ст ., зокрема   Гус-тинський, Львівський,  Подільський  літописи , «Кройніку» ф.  Сафоновича,«Пересторогу»  Ю.  Рогатинця, Синопсис  І.  Гі -зеля   Д-  Дорошенко  пов'язував   із   зародженням  і  розвитком  ук -раїнського   козацтва,  піднесенням  національно- визвольного руху, кульмінацією  якого сталадоба  Хмельниччини. Особливу  увагу  в « Огляді ...»  приділено козацьким  літо -писам :  Самовидця,  С. Величка,  Г.  Граб'янки, творам   П.  Симо-новського ,  С .  Лукомського , мемуаристиці  Балика- Божка , М .  Ханенка,  Я. Марковичд,  А.  Апостола та ін . Серцевину « Огляду...» становить  українська  історична нау-ка   періоду XIX -  початку XX ст .,  з  яким  автор  пов'язував становлення  її   національних   форм, цілісності  в  межах  усіх  етнічних  українських  земель .  Д . Дорошенко   зробив   аналі-тичний  огляд   праць  М .  Максимовича,  М . Костомарова, П.  Куліша,  В. Антоновича,  М .  Драгоманова, М .  Грушевсько-го ,  Д.  Зубрицького, І .  Шараневича,  О. Барвінського ,  О.  Лаза -ревського,  О.  Левицького . Він  вичленив   внесок  у  національну історіографію вислідів   В .  Липинського , Д .  Яворницького, Д .  Багалія,  М . Василенка,  С .  Томашівського та   інших   істо -риків. Концептуальне  значення   праці Д .  Дорошенка   зумов -люється  синтезом   української  історичної   думки ,  доведенням  її  цілісності, обґрунтуванням   принципу  наступності її   розвитку . Значення   цієї  та  інших   історіографічних   праць Д.  Дорошенка  полягає  і   в тому,  що  в них   віддзеркалене   ставлення автора   до розвитку  історіографії ,  в  т. ч.  в  радянські часи .  Вони  започат-кували   цілу   серію вислідів  істориків   української  діаспори ,  ра -дянської  історіографії ,  зокрема  М. Андрусяка,  І.  Кревецького, Б . Крупницького,  О .  Оглоблина , Н .  Полонської- Василенко, Я .  Пеленського,  С . Горака ,  Т .  Мацьківа, Л .  Винара  та   ін.

 З  історіографічних   праць радянських   істориків   вирізнявся вже   згадуваний   курс  лекцій   М.  Марченка,  на   якому  хоч  і  відби-лися   негативні  впливи партійно - класових   оцінок   історичних подій  та   істориків , він  був  вдалою спробою   в умовах   радянської дійсності   задекларувати  самобутність  і  окремішність   україн -ської  історіографії .  Українську  історичну  думку   автор розгля -дав  у  контексті  історичного  процесу  українського народу ,  його  культурного  і  політичного життя.  Він  виводив її   витоки   з усної народної   творчості,  літописів  і  історико -літературних   творів . Йдучи   у  фарватері панівної  на   той  час  теорії « колиски»  трьох братніх  народів,  і  перебуваючи  під пресом   партійної   ідеології  та  цензорів ,  історик  не  виокремив   український  компонент  з  так званої   спільної   східнослов 'янської  історіографії ,  хоча  з  самого  тексту  вінпроглядався,  тільки  завуальовано . М.  Марченко  подав свою  періодизацію   розвитку  української  історичної   думки ,  виділив добу  козацько - старшинської  історіографії ,  проаналізував  праці  першої  половини XIX ст ., які  заклали   підґрунтя для  поглибленого  вивчення історії  України.  До  другої  половини XIX  ст .  історіограф  не   дійшов, оскільки   це   вимагало  б   від  нього дати   аналітичну   і  об'єктивнуоцінку   синтезу  української  історії ,  започаткованого   В.  Антоно-вичем   і  здійсненого   М.  Грушевським,  торкнутися   його  наукової  схеми   історії   України, що  в  умовах широкомасштабної  кри -тики   школи   М.  Грушевського  було неможливим.  Тому  автор обмежився  типовимидля того  часу  ідеологічними штампами. І   все  ж книга  М .  Марченка навіть   майже   через півстоліття  не   втратила   своєї історіографічної  цінності ,  оскільки  в  часи  «шістдесятництва» служила   моральною   підтримкою опози-ційного  руху  на  захист   українознавства ,  сприяла самоутвер-дженню   української  історіографії ,  позитивно  впливала   на  формування світогляду нової генерації  істориків . Як  історіографічні   пам 'ятки  доби  радянського  тоталітариз -му  можна   розглядати  посібники  Л .  Коваленка,  просякнуті  кон 'юнктурним   підходом  до  трактування  української  історіо -графії   лише  як  компонента   радянської   історичної  науки.  Дещо окремо  стоять   історіографічні   висліди Ф.  Шевченка,  Н.  Кома-ренко,  А.  Санцевича, В.  Сарбея,  на   яких  меншою  мірою   по-яйачались  ідеологічні   штампи, але  й  вони не   вийшли  за  межі офіційних оцінок  української  історіографії . Найбільшу   вартість   для вивчення   української   історіо -графії   мають   праці 90- х рр. XX  ст . -  початку XXI ст .  Серед них   особливо виділяється  вже   згадуваний навчальний посібник  професора   Ірини   Колесник,  що  увібрав у   себе   ряд її   попередніх   досліджень . Книга  складається  з  двох   частин . У її першій   частині  з'ясовуються  теоретичні   та   методологічні   за -сади  історіографії ,  її   природа  і  місце  у  процесі  історичного пізнання ,  розкривається  авторське розуміння   поняття історіографії ,  її   методів, понятійного  апарату.  Власне історія  української   історіографії   розглянута  в   межах  5  історіогра-

фічних  періодів   з   кінця90- х   рр. XIX  ст .  до90- х   рр.  включно XX ст .,  тобтопротягом  ста років. "  Друга  частина посібника  присвячена   розвитку  української  історичної   думки  XVIII - початку XX ст .  Автор виділила  українську   історичну   думку  та   історичне   письменство ХУШ- ХІХ   ст .,  проаналізувала   антикварний  напрям  в   ук-раінознавстві  XVIII  ст .,  простежила   взаємозв 'язок   і  взаємообу-Шювленість  української   історіографії   і  національного  відро-дження України. і   Цінність  навчального посібника  І .  Колесник, який  автор розглядала   як   крок  до   створення  підручника  з  історіографії   но-вого  типу ,  не вичерпується  багатством  залученого фактичного  історіографічного   матеріалу, його   кваліфікованим   аналізом , але  й  тим ,  що  в ньому   чільне   місце приділено  питанням  теорії і   методології  історіографії ,  з 'ясуванню її   категоріально - по-нятійного апарату,  філософіїісторії .

Близьким  до  проблематики української   історіографії   є  курс  лекцій  « Історіографія   історії  України»,  підготовленого  В.  Ко-цуром   та   А .  Коцуром1.  Це  своєрідне поєднання  української  історіографії   та   історіографії   історії  України.  З  одного  боку , автори   в  хронологічній послідовності   простежують   розвиток історичних  знань   з  часів  давньої  історії  України  до  кінця XX  ст .,  а  з   другого  боку,  вони  торкаються  історіографії   най-важливіших  періодів   історії  України:  Київської  Русі   та   Га-лицько - Волинської   держави,  часів Визвольної   війни  середини XVII ст .  та   наступних процесів   української   історії , розкри -вають  суперечливий  характер   радянської  історіографії , аналізують   зміни  в розвитку   історичних   знань за   умов  держав-ної незалежності  України.Взаємозалежність  та   взаємообумовленість  розвитку  ук-раїнської   історичної   думки  та   націотворення  наприкінці XIX -у  першій   третині XX ст .  ґрунтовно  дослідив  В.  Масненко,  про-аналізувавши   історичні   концепції М.  Грушевського  та   В.  Ли-пинського2. Важливі  проблеми  розвитку  української   історіографії   пору-шені  у   працях  О.  Удода3.  Особливу  увагу автор  акцентує   на  ролі   історичної   науки  у   формуванні  духовних цінностей українського   народу,  розкриває негативний   вплив   на   її   зміст та   аксіологічні   функції сталінської  ідеологізації   історії 30-х рр . XX ст . Вагомий   інформаційний   потенціал містять  праці,  присвя -чені   творчості  та  науковій   спадщині  видатних українських істориків1.  На  особливу  увагу  заслуговують   біографічні  творчі  нариси  про   українських істориків  А .  Іванка2.  Докладніші відомості   про  цю  і  подібну літературу  подаються  у  відповідних  лекціях.  До  того  ж   треба  мати на   увазі,  що основні  знання   з  української   історіографії   студенти  почерпнуть   у   процесі са -мостійного  вивчення  творчої  спадщини українських  істо -риків.  Отже,  короткий   огляд наявних  посібників  та   іншої   навчаль-ної  літератури   з української   історіографії   засвідчує ,  що  цей перелік досить   скромний.  Його можна   розглядати   лише як  перші   кроки   до створення   високопрофесійних   і   якіснихпідручників та  посібників  з цієї проблематики. Загальні  висновки
 
Форум » Навчання » Історіографія історії України(екзамен) » Література з української історіографії
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz