| Ekzor | Дата: Середа, 11.01.2012, 20:42 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Восени 1853 р. європейська дипломатія була у великому хвилюванні. Буоль-фон-Шауенштейн, міністр закордонних справ Австрійської імперії, вів жваві переговори на два фронти: він намагався, з одного боку, переконати царя у необхідності скоріше прийти до угоди з Туреччиною а очистити Дунайські князівства, а з іншого - інтригував в Парижі та Лондоні , бажаючи дізнатися, що можна отримати від західних держав за політику, ворожу Росії.
Буолю вдавалося з великим успіхом шпигувати навколо російського посольства у Відні. Франц-Йосиф вже з 1853 р. став займати антиросійську позицію. З іншого боку, він відчував страх і перед Наполеоном III, який робив досить прозорі натяки на можливість без особливих труднощів вигнати Австрію з Ломбардії і Венеції. Імператор французьку не приховував від барона Гюбнера, австрійського посла в Парижі, що не дуже розташований дозволяти Австрії залишитися в положенні нейтральної країни. Отже, Францу-Йосифу потрібно було або виступити заодно з Наполеоном III і Англією і домагатися видалення російських військ з Молдавії та Валахії, або діяти спільно з Миколою і, в разі його перемоги над Туреччиною, втратити становище самостійного монарха першокласної держави і вже у всякому разі втратити Ломбардію і Венецію. Але Австрія була також членом Німецького союзу, де головним - після Австрії - державою була Пруссія.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
