| Ekzor | Дата: Середа, 11.01.2012, 20:04 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Ще в першій половині XIX століття британський уряд висунув своєрідне пояснення англо-російських відносин в Азії. Згідно англійської версії Росія безперервно насувалася на підступи до Індії, захоплюючи одну область за іншою, сама ж Англія лише обороняла свої індійські володіння і захищала недоторканність Оттоманської імперії, через яку пролягає як би міст з Європи до Індії. Положення було зовсім не таке. У Середній Азії стикалися два зустрічних потоку експансії. І Росія і Англія вели наступальну політику, і при цьому обидві побоювалися один одного. Не інакше була справа і на Близькому Сході. Обидві держави домагалися переважного впливу в Константинополі і всіляко намагалися перешкодити один одному в досягненні цієї мети. Англо-російська боротьба в Середній Азії в 70-х роках минулого століття наочно ілюструє те положення, що «наступала» зовсім не одна Росія. У грудні 1873 р., через кілька місяців після заняття Хіви російськими військами, англійський кабінет доручив британському послу в Петербурзі заявити царського уряду, що завоювання Хіви загрожує добрим відносинам між Росією і Англією. Англійська кабінет висловлював надію, що російський уряд не відмовиться визнати незалежність Афганістану одним з найважливіших умов безпеки Британської Індії. Горчаков запевнив англійців, що Росія вважає Афганістан лежачим поза сферою її впливу. Однак Горчаков хотів, що б Англія визнала незалежність Афганістану як буферної зони. Британський уряд відмовилося підтвердити визнання незалежності Афганістану. Завдяки такій позиції Англії, цар видав 17 лютого 1876 указ про приєднання до Російської імперії Кокандського ханства». Англії було незрівнянно важче досягти намічених нею цілей в Афганістані, бо ж ця країна сподівалась на допомогу самої Росії у цій боротьбі.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
