Все для історика
Середа, 28.06.2017, 06:27
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Розвиток архівної справи в незалежній Україні - ФорумРеєстраціяВхід
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Навчання » Архівознавство » Розвиток архівної справи в незалежній Україні
Розвиток архівної справи в незалежній Україні
EkzorДата: Субота, 24.12.2011, 21:12 | Повідомлення # 1
Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Репутація: 3
Статус: Offline
ВІДНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ незалежності поклало початок новому етапу розвитку архівної справи Украї¬ни, відродженню її національних традицій, демократизації архів¬ної системи. З падінням тоталітарного режиму, виходом України з Союзу РСР гостро постала проблема правового врегулювання нових відносин в архівній сфері, створення нормативно-правовоїбази, яка б відповідала сучасним реаліям, вирішенню питань право наступництва щодо Державного архівного фонду колиш¬нього СРСР. Основою формування самостійного Н АФ стала віт-чизняна частина ДАФ СРСР. 27 серпня 1991 р. Президія Верхов¬ної Ради України ухвалила передати архіви компартії на дер¬жавне зберігання. На базі Архіву ЦК КПУ було утворено Цент-ральний державний архів громадських об'єднань. Партархіви структурно влилися до складу обласних держархівів. Так було ліквідовано паралельне існування двох архівних фондів. Згідно з постановою Президії Верховної Ради України від 9 вересня 1991 р. на державне зберігання передавалися деякі категорії документів колишнього КДБ УРСР, зокрема архівно-слідчі справи колишніх репресованих і так звані фільтраційні справи громадян - жертв нацистських переслідувань, вивезених на при¬мусові роботи до Німеччини та її сателітів. Відбувся процес ін¬теграції вітчизняних документальних надбань в НАФ, що отри¬мав законодавче закріплення 24 грудня 1993 р. з прийняттям Верховною Радою України Закону "Про Національний архівний фонд і архівні установи". Закон визнав НАФ складовою части¬ною вітчизняної і світової історико-культурної спадщини та ін¬формаційних ресурсів суспільства, поставив його під охорону держави і зафіксував державні гарантії його зберігання, при¬множення і використання.
Після прийняття базового архівного закону, механізм реалі¬зації якого передбачав створення понад ЗО нормативно-правових актів різного рівня, активізувалася нормотворча діяльність у сфе¬рі архівної справи. Перший пакет таких актів було затверджено урядом у жовтні 1995 р. постановою "Питання діяльності архів¬них установ України". Кількома урядовими постановами було засновано галузеві державні архіви в системах геодезії і карто¬графії, гідрометеорології, геології, силових відомств. 1996 р. Кабінет Міністрів України затвердив Типове положення про державний архів області, міст Києва і Севастополя, а 1998 р. - Типове поло ження про архівний відділ районної державної адміністрації.
Протягом 1996-2000 рр. було розроблено або перескладено положення практично про всі державні архівні установи, про порядок передавання до державних архівів України кінофото-фонодокументів, типові положення про експертні комісії, поря¬док ведення державного обліку документів НАФ, методику і кри¬терії виявлення унікальних документальних пам'яток, перелік типових документів із зазначенням строків їх зберігання, ін¬струкцію про порядок зупинення діяльності архівних установ, порядок надання платних послуг державними архівними уста-новами і ще низку документів з різних напрямів діяльності. Но¬вою для архівістів України формою унормування питань архів¬ної справи стала участь у підготовці державних і галузевих стан¬дартів. Першим результатом досліджень українських архівістів у галузі архівної термінології стала колективна праця, здійснена під керівництвом К. Новохатського - термінологічний словник "Архівістика"(1998).
Поряд із напрацюванням нових нормативно-правових актів здійснювався систематичний перегляд раніше затверджених актів з метою підтримання їх відповідності чинному законо¬давству, досягненням теорії і практики архівної справи. У руслі цього напряму нормотворчої діяльності Головархів України 1996 р. розпочав внесення змін і доповнень до архівного Закону. У вересні 2000 р. уряд подав до Верховної Ради України проект нової редакції Закону. У цьому проекті посилено регулюючу роль держави в організації архівної справи, внесено уточнення до системи архівних установ, режиму регулювання щодо доку¬ментів НАФ залежно від форми власності на них, удосконалено норми щодо процедури експертизи цінності документів, захисту НАФ і забезпечення збереженості його документів, зафіксовано статус цих документів як культурних цінностей, додатково вне¬сено положення щодо соціального захисту архівних працівників та інші зміни, що розширять сферу застосування Закону і спря¬мовані на його повнішу реалізацію. 13 грудня 2001 р. проект но¬вої редакції парламент схвалив у цілому.
Одним із найважливіших обов'язків державних архівних ус¬танов у 1991-2001 рр. було поповнення НАФ документами, що відображають стан розбудови державності України. Архівні установи країни провели значну роботу щодо організації своє¬часного відбору до НАФ і приймання на державне зберігання різноманітних документів. За 10 років державної незалежності До складу НАФ надійшло майже 19 млн. од. зб. різних видів до¬кументів, у тому числі 10,5 млн від архівного фонду КПРС, майже 3 млн від колишнього КДБ та близько 6 млн. від підпри¬ємств, установ і організацій - традиційних джерел комплекту¬вання державних архівів. Загалом на початок 2001 р. НАФ ста¬новив майже 60 млн справ.
Важливою складовою діяльності державної архівної служби впродовж 1991-2001 рр. була організаційна робота, спрямована на зміцнення матеріально-технічної бази державних архівів. Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15 ве¬ресня 1999 р. "Програма збереження бібліотечних та архівних фондів на 2000-2005 рр." дала певні можливості для отримання додаткових коштів і технічних засобів. Однак упродовж всього десятиліття деградація матеріально-технічної бази залишалася однією з найсуттєвіших негативних тенденцій архівної сфери.
Необхідність наукового забезпечення розвитку галузі зумо¬вила створення галузевої наукової установи. 1994 р. почав діяти Український державний науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства, основними завданнями якого стало розроблення кардинальних проблем вітчизняного архіво¬знавства, документознавства, методики архівної справи.
Відповіддю на вимоги часу стала інформатизація архівної справи в Україні. Формальною точкою відліку на цьому шляху було рішення колегії Головархіву України про створення авто-матизованої інформаційної системи на базі Центрального фон¬дового каталога (1989). Важливе значення для розроблення теоретико-методологічних засад інформатизації мала Державна програма "Національна архівна інформаційна система (НАІС)". Логічного розвитку її положення набули в концепції Археогра¬фічного реєстру національної архівної спадщини України (1996) та Основних положеннях концепції комп'ютеризації архівної справи в Україні (1998).
В другій половині 1990-х років продовжувалося удоскона¬лення підготовки кадрів. З цією метою було розроблено прогно¬стичну концепцію архівознавчої освіти, в якій представлено кон-структивні погляди на зміст, форми і методи організації підго¬товки спеціалістів архівної справи. Поряд із Київським націо¬нальним університетом імені Тараса Шевченка підготовку архівістів започаткували Харківський національний університет імені В. Каразіна, Київський національний університет культури і мистецтв, Східноєвропейський університет імені В. Даля. Си-стематичності набули курси підвищення кваліфікації для різних категорій архівних працівників.
Статус самостійної держави змінив характер міжнародних зв'язків України в архівній сфері. Україна підписала угоди про співпрацю з багатьма державами - колишніми республікамиСРСР, Болгарією, Польщею, Румунією, Швецією. Представника Ґоловархіву України обрано членом Виконавчого комітету МРА, українських архівістів включено до складу Європейської комісії та професійних комітетів МРА. Українські архівісти залучалися до участі у розробленні і впровадженні архівних програм Ради Європи, роботи регіональних архівно-бібліотечних структур. Регулярною стала участь українських архівістів у міжнародних науково-практичних конференціях, присвячених актуальним питанням архівної справи та стану джерельної бази історичних досліджень, реституції архівних фондів. Декілька з них прохо¬дили в Україні: Міжнародний симпозіум з правових питань ре¬ституції (1995), конференція з проблем збереження архівних і бібліотечних фондів (1999).
1999 року в Україні було запроваджено День працівників ар¬хівних установ - 24 грудня, започатковано галузеву наукову пре¬мію імені Василя Веретенникова (2000).
Отже, архівна справа в Україні має давню історію, національні традиції, тісно пов'язані зі світовими тенденціями розвитку архі-вістики. За багатовікову історію нагромаджено великий досвід збирання, зберігання документів та використання архівної ін¬формації, удосконалення технологій та методик. Творче викори¬стання цього досвіду є важливим чинником зростання ролі архівів у духовному і державному житті, підвищення соціаль¬ного статусу архівістів.


http://vkontakte.ru/id18182352
 
dp120886lvpДата: Вівторок, 28.03.2017, 13:08 | Повідомлення # 2
Кріпак
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Репутація: 0
Статус: Offline
http://istoryk.at.ua/forum/
 
Форум » Навчання » Архівознавство » Розвиток архівної справи в незалежній Україні
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz