| Ekzor | Дата: Четвер, 26.05.2011, 20:08 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Активну політичну боротьбу Ленін завжди сполучав з теоретичною роботою, розвиваючи всі складові частини марксизму: філософію, політекономію і науковий комунізм. У філософії Ленін продовжує розвивати діалектичний матеріалізм, пише кілька робіт по історії марксизму: "Три джерела і три складові частини марксизму", "Історичні долі вчення Карла Маркса", "Карл Маркс". У роботі "Філософські зошити" Ленін підкреслює протилежність гегелівської ідеалістичної і Марксові матеріалістичної діалектики, систематизує основні принципи діалектичного методу, підкреслюючи центральне місце принципу протиріччя, обґрунтовує принцип єдності діалектики, логіки і теорії пізнання, розвиває вчення про активність свідомості.
“Активістська” направленість ленінського підходу до суспільної еволюції однозначно відбилася на історіософії ідеолога російського більшовизму, зумовила її зосередженість на соціальній боротьбі, як вирішальному чинникові історичного розвитку, а у підсумку утвердила прямолінійне уявлення про стадіальний характер суспільно-історичної еволюції. Ленінське вчення про класи і класову боротьбу стало наріжним каменем ідеологічної доктрини партії російських більшовиків (РСДРП(б)), а пізніше всього комуністичного руху ХХ ст. — марксизму-ленінізму. Революційний зміст доктрини трактувався російським діячем, як творчий розвиток марксизму стосовно нових умов початку ХХ ст., котрі він визначив як переростання класичного капіталізму у його останню стадію — “імперіалізм”, під яким розумів усю суспільну систему напередодні здійснення соціалістичної революції. Соціально-класовий чинник у теорії марксизму-ленінізму значно перевищував за значимістю економічний (хоча і Ленін, і більшовицькі ідеологи не відкидали його). Акцентувавши критику “економічного детермінізму” відомими вченими, Ленін привернув увагу до суспільної свідомості, але рішуче поділив суспільство і свідомість за класовими ознаками, жорстко прив’язавши свідомість до соціального становища. У методологічному плані це змушувало за кожним поглядом або думкою “знаходити” класові інтереси і “виявляти” їхній справжній зміст.
Оскільки класова боротьба оголошувалась змістом і рушійною силою історії, то й усі форми суспільної свідомості неминуче підпадали під “класифікацію” прогресивних або реакційних. “Класова боротьба” стала найбільш містким поняттям марксизму-ленінізму, вона механічно переносилася на усі сфери суспільного життя — економіку. політику, ідеологію.
Історія, як і інші суспільні та гуманітарні науки, у марксизмі-ленінізмі однозначно потрапляла у сферу ідеології і, значить, вимагала визначення “класової” приналежності. У зв’язку з цим, Ленін багато уваги приділив обґрунтуванню партійності історика, тобто класового характеру його світогляду. Принцип партійності він трактував механічно, прив’язуючи до “передового” класу, який у своїй ідеології виражає прогресивні тенденції суспільного розвитку. За таких умов з’являлася можливість замість відповіді на наукову критику посилатися на “класову” заангажованість вченого.
В 1922 році була написана стаття "Про значення войовничого матеріалізму", яку називають філософським заповітом Леніна. У цій роботі Ленін формулює основні завдання філософів - марксистів: - подальша розробка матеріалістичної філософії і боротьба з ідеалізмом; - пропаганда войовничого атеїзму, яка поєднується з науковими дослідженнями в області релігії; - союз філософів і натуралістів для філософського узагальнення нових відкриттів в науці і боротьбі із ідеалізмом; - подальший розвиток матеріалістичної діалектики.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
