Все для історика
Четвер, 28.03.2024, 19:13
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна СРСР – провідний форпост марксистської іст науки (др пол ХХ) - ФорумРеєстраціяВхід
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Навчання » Сучасна історіографія зарубіжних країн » СРСР – провідний форпост марксистської іст науки (др пол ХХ) (Досягнення і прорахунки радянської історіографії (1945-1985))
СРСР – провідний форпост марксистської іст науки (др пол ХХ)
EkzorДата: Четвер, 26.05.2011, 20:02 | Повідомлення # 1
Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Репутація: 3
Статус: Offline
Післявоєнний період ознаменувався подальшим підйомом історичної науки в СРСР, видатними успіхами радянських вчених у галузі вивчення нової та новітньої історії.
Умови післявоєнної епохи, в першу чергу подальше поглиблення світового революційного процесу, вражаючі досягнення соціалістичного та комуністичного будівництва надали впливу на тематику дослідження та основні напрямки у вивченні нової і новітньої історії радянськими вченими.
1945-1955 рр.. були періодом збирання та накопичення сил, періодом відновлення зруйнованих війною університетських центрів. Творчі пошуки радянських істориків проходили в умовах напруженої праці всіх радянських людей по відновленню і розвитку народного господарства.
Значну дослідну та педагогічну діяльність, яка багато в чому сприяла формуванню марксистсько-ленінської концепції загальної історії, проводили кафедра загальної історії Вищої партійної школи і кафедри загальної історії та міжнародних відносин Академії суспільних наук при ЦК КПРС (созд. в 1946 р.), де працювали академіки Є. О. Косминский, А. Д. Удальцов, С. Д. Сказкин, В. М. Хвостов, Є. М. Жуков, А. А. Губер, Л. І. Зубок, Ф. В. Потьомкін, І. С. Галкін. Це знайшло відображення в опублікованих лекціях Вищої партійної школи і в підручниках з нової та новітньої історії для історичних факультетів університетів та середньої школи.
У розглядається десятиліття було завершено перше видання Творів К. Маркса і Ф. Енгельса і третє видання Творів В. І. Леніна. Твори радянських істориків тоді друкувалися у видавництві АН СРСР, Соцекгізе, Політвидаві і Учпедгиз. Історична періодика була дуже обмежена. Регулярно виходили лише журнали «Питання історії», «Известия Академії наук СРСР. Серія історії і філософії »(до 1956 р.),« Історичний журнал »,« Вісник Московського університету ».
У середині 50-х років були розкриті деякі помилки в суспільних науках. Проведений в 1956 р. XX з'їзд КПРС вказав на необхідність подолання наслідків культу особистості, які виражалися в суб'єктивізмі, відступі від принципу історизму, тим самим висунувши питання про боротьбу за чистоту принципів марксизму-ленінізму, за творчий підхід до вирішення сучасних проблем міжнародного робочого руху, за утвердження і подальший розвиток принципів пролетарського інтернаціоналізму.
Всесоюзна нарада істориків у грудні 1962 р. і Постанова ЦК КПРС (1967) про заходи щодо подальшого розвитку суспільних наук стали важливим стимулом для подальшої творчої діяльності вчених. Були намічені головні лінії науково-дослідної роботи в галузі історії: висвітлення боротьби КПРС проти антиленінських груп і течій, за єдність міжнародного комуністичного руху; розкриття вирішальної ролі народних мас в історії та великої визвольної місії робітничого класу; аналіз національно-визвольних рухів та боротьби з неоколоніалізмом ; вивчення зовнішньої політики СРСР і міжнародних відносин.
ЦК КПРС і Радянський уряд прийняли широкі організаційні заходи для забезпечення розвитку історичної науки. Замість єдиного академічного Інституту історії нині працюють два - Інститут історії СРСР та Інститут загальної історії.
Великий науковою заслугою радянських істориків є глибоке вивчення проблем промислового перевороту в головних країнах капіталізму. Особливо переконливо це розкрито Ф. В. Потьомкіним. Він показує, що в «промисловий переворот» входить процес розвитку продуктивних сил і виробничих відносин у період переходу капіталізму від його мануфактурної стадії до фабричної. У дослідженні Ю. Г. Трунского на основі багатого матеріалу, обробленого з допомогою сучасних математичних методів, показано капіталістичний розвиток французького села в XIX-XX ст. У роботі А. В. Єфімова покладено початок вивченню промислового перевороту в США. Розкриті позиції та роль різних класів у період революції, особливо підкреслено роль в ній селянства (йоменрі) і плебейських верств міського населення. Після другої світової війни радянські історики продовжують поглиблено працювати над проблемами передісторії та історії Великої французької буржуазної революції кінця XVIII ст. Плідно досліджувалися соціально-політичні ідеї Дідро, філософія Гельвеція і Вольтера. Б. Ф. Поршнєв, Г. С. Кучеренко та інші.
З численних проблем історії новітнього часу країн Європи і Америки, що досліджувалися радянськими істориками, найголовніші: вплив ідей В. І. Леніна і Великої Жовтневої соціалістичної революції на розвиток міжнародного комуністичного, робочого і національно-визвольного руху; розвиток світової соціалістичної системи та історія соціалістичних країн Європи ; класова боротьба в провідних країнах розвиненого капіталізму; друга світова війна та її наслідки; історія міжнародних відносин, розвиток і поглиблення загальної кризи капіталізму і, зокрема, генезис фашизму, його сутність та соціально-класова природа;
З початком “лібералізації” комуністичних режимів у СРСР та інших країнах “радянського” блоку марксистська методологія зазнала помітної еволюції. З другої половини 50-х років історична наука СРСР частково звільнилася від “квазімарксистської ідеології”, включила у свій обіг нові західні трактування історії.
Методологічні питання здебільшого проявлялися у працях з середньовічної тематики, етнології, соціальної психології, математичних методів в історії, тобто тих галузях історії, котрі не зачіпали загальної схеми нового та новітнього періоду, який перебував під повним контролем ідеологічних чинників партії.
У рамках загальної методологічної доктрини радянські історики отримали можливість для певної свободи вияву думки стосовно логіки і методів наукового пізнання в історії. Так, праці російського історика М.О.Барга були присвячені аналізові понять і категорій історичної науки, привертали увагу до неможливості зведення методології історії до марксистської соціології — історичного матеріалізму. Інший російський історик, А.Я.Гуревич, у низці досліджень з історії середньовічної культури проводив думки про значущість свідомісних процесів в оцінці минулого і неможливість зведення суспільних явищ до соціально-економічних стосунків.
Московський історик І.Д.Ковальченко опублікував декілька методологічних робіт, в яких піддав аналізу можливості та обмеження застосування математичних методів в історії.
Проте, більшість методологічної літератури, яка з’явилася у 60-80-х роках у СРСР, продовжувала трактувати марксистську соціологію як останнє слово в науці, а спроби розширити її тлумачення зустрічали негайну реакцію партійних органів. Тільки після початку демократичних перетворень і розпаду “радянського” блоку, в тому числі й СРСР, стало можливим переглянути методологічні засади історичної науки, позбавити її ідеологічних обмежень, подолати відставання від західної історіографії у теоретичному плані.


http://vkontakte.ru/id18182352
 
Форум » Навчання » Сучасна історіографія зарубіжних країн » СРСР – провідний форпост марксистської іст науки (др пол ХХ) (Досягнення і прорахунки радянської історіографії (1945-1985))
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz