Все для історика
П`ятниця, 29.03.2024, 05:58
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Особливості розвитку радянської історичної науки в 1985-91 - ФорумРеєстраціяВхід
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Навчання » Сучасна історіографія зарубіжних країн » Особливості розвитку радянської історичної науки в 1985-91
Особливості розвитку радянської історичної науки в 1985-91
EkzorДата: Четвер, 26.05.2011, 20:00 | Повідомлення # 1
Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Репутація: 3
Статус: Offline
З 1985 року вітчизняна історична наука вступає на шлях якісних принципових змін, які у своєму підсумку привели до розкладання радянської історіографії як специфічного історичного феномена. Необхідно відзначити, що всі ці зміни наука переживає як частина суспільства і пов'язані вони виявилися в значній мірі із загальними процесами, протекавшими в суспільстві, і зокрема, зі зміною політичного курсу радянського керівництва, з реформами, що проходили в Радянському Союзі під гаслом перебудови радянського суспільства. Зміни носили дійсно принципових характер, а наука, залишившись при цьому наукою, за зовсім невеликий проміжок часу стає зовсім іншою. визначальним тут виявляються навіть не зміна тематики та методології історичних досліджень, не руйнування "залізної завіси" між "марксистської" і "буржуазної" науками і вбудовування вітчизняної історіографії в міжнародний мир "Великої науки", а руйнування системи ідеологічного контролю науки з боку влади і держави . Наука, в результаті знаходить свободу, але втрачає опору. Тепер же кардинально змінюється і місце історії в суспільстві і, зокрема, в системі освіти, змінюються, умовно кажучи, настрої наукового співтовариства, змінюється дискурс історичної науки. Не можна сказати, що професійні історики виступили ініціаторами подібних змін. Швидше навпаки, більшість істориків виявилося неготовим до цих змін і сприймала їх як певний "відповідь" історичної науки на "виклик", тобто зміни відбуваються в радянському суспільстві.
Справа в тому, що багато професійних істориків, особливо займаються вивченням конкретно-історичних тем, продовжували працювати у "внутрішньому режимі старої науці", слідуючи позитивістської по суті "ідеології професіоналізму". Роботи написані цими авторами, часом, дійсно є серйозним внеском у розвиток тієї чи іншої наукової проблеми. Але вони не відображають специфіку нового етапу у розвитку історичної науки СРСР і тому в більшості своїй залишаються за межами нашого розгляду. Нас цікавить прояв якісно нового або сприймала і заявляв себе як такого. Роботи в яких відбилася специфіка. Зміни в політичному курсі радянського керівництва, що привели в кінцевому підсумку до розпаду СРСР як єдиної держави, безумовно слід пов'язувати з приходом на пост Генерального секретаря ЦК КПРС в квітні 1985 р. М.С. Горбачова. Зараз, навряд чи можна говорити про чітку програму реформ, що існувала у радянського політичного керівництва, яку воно послідовно прагнуло реалізувати. Швидше за все для визначення характеру реформ більше підходить метафора "снігової кулі". На певному етапі реформи "вийшли з під контролю". І, отже, це означає, що суспільство так чи інакше було готовий включиться в "перебудову", отримавши початковий поштовх. Але поштовх цей безумовно виходить від політичної еліти.
Вже на квітневому пленумі ЦК КПРС заявляється про нову "концепції прискорення соціально-економічного розвитку країни", важливу роль у реалізації якої повинен грати людський фактор. Зрозуміло, що фактично мова йде про "новий поєднанні прийомів традиційного радянського досвіду" з використанням традиційної радянської риторики та ідеології, але показовою виявляється вже висловлена "з високої трибуни" ідея необхідності проведення реформ радянського суспільства. Паралельно з цим керівництво країни заявляє про формується концепція "нового мислення". Її основою було визнання "пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими.
Істориків орієнтували на "відтворення правди життя, правди історії", але при цьому задавалося і якийсь концептуальний, ідеологічний каркас для написання "принципово нової історії радянського суспільства", тобто механізм партійно-державного контролю над історичною наукою фактично повинен був збережеться. "Історична наука як і раніше повинна була спиратися на ленінське спадщина, хоча й очищене про сталінські деформацій, на рішення останніх партійних з'їздів і пленумів ЦК КПРС, загальнолюдські цінності і принципи нового мислення ...". Був сформульований новий ідеологічний урядове замовлення, і слідуючи усталеною традицією учасники наради пообіцяли "перебудувати" історичну науку.
Влада не обмежується закликами. Політичним керівництвом створюються нові організаційні структури, так чи інакше пов'язані зі зміною усвідомлення минулого. У вересні 1987 р. була утворена Комісія Політбюро ЦК КПРС з додаткового вивчення матеріалів, пов'язаних з політичним репресіями 1930-1950-х рр.. У результаті її діяльності були реабілітовані близько мільйона репресованих громадян, у тому числі великі державні і партійні діячі (М. І. Бухарін, А. І. Риков та ін.) Від партійного керівництва виходить ініціатива і в змінах в області архівної політики. Вже на Всесоюзній нараді завідувачів кафедрами суспільних наук вищих навчальних закладів член Політбюро ЦК КПРС Є.К. Лігачов говорив про необхідність "розумного і виваженого рішення" проблеми доступності архівів. 3 грудня 1986 "постановою Секретаріату ЦК КПРС для вирішення питань, пов'язаних з розширенням доступу до архівів ... була створена спеціальна комісія. Створюється новий друкуються величезними тиражами журнал "Известия ЦК КПРС", в якому публікуються невідомі раніше архівні документи, пов'язані з діяльністю партійного і державного керівництва країни.
Виходять написані професіоналами, але адресовані широкому читачеві збірники "Історики сперечаються" (під ред. В. С. Лельчука), в якому у формі бесід професійних істориків розглядаються такі проблеми як Жовтнева революція, "ленінське заповіт", "неп і його доля "," Сталін і сталінізм ", і" Історики відповідають на питання "(М., 1988, під ред. М. М. Маслова). Формулювання "питань" на які відповідають історики на сторінках останнього теж досить показова.: "Що заважає відтворити об'єктивну історію партії? Розкажіть про основні віхи політичної біографії М. І. Бухаріна? Які сучасні оцінки колективізації сільського господарства в нашій країні? Що таке культ особистості ? Як сучасна наука пояснює причини тимчасових невдач Червоної Армії на фронтах на початку Великої Вітчизняної війни? ". Показово й те, що обидва збірки вийшли величезними тиражами - перший 100, другий 50 тисяч примірників.


http://vkontakte.ru/id18182352
 
Форум » Навчання » Сучасна історіографія зарубіжних країн » Особливості розвитку радянської історичної науки в 1985-91
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz