Все для історика
Неділя, 28.04.2024, 22:18
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна династія Суй у Китаї - ФорумРеєстраціяВхід
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Навчання » Історія Азії та Африки в середні віки » династія Суй у Китаї
династія Суй у Китаї
DANTEДата: П`ятниця, 31.05.2013, 12:28 | Повідомлення # 1
Ремісник
Група: Користувачі
Повідомлень: 56
Репутація: 1
Статус: Offline
Першою активні бойові дії почаладержава Північне Чжоу, яка 557 р. захопила Північну Ци, знову об'єднавши долину
Хуанхе, але 581 р. в ній відбувся переворот і до влади прийшли заповзятливі
китайські націоналісти - династія Суй (581 - 618), засновником якої був
“залізний войовник” Ян Цзянь (храмове ім'я Вень-ді). Він був “гнівливим, недовірливим і не любив книг, діяв хитрістю, ...вмівпримусити боятися себе, і його накази виконувалися швидко й беззастережно,
державними справами він займався з ранку до вечора без ознак утоми”12. Найнебезпечнішим ворогом тогочасного Китаю був могутній каганат тюркютів(давніх тюрків), що утворився в середині VІ ст., підкорив Степ від Чорного моря
до Тихого океану, і якому роздроблений Китай платив обтяжливу данину (оформлену
як “добровільні подарунки”). Тому програма Ян Цзяня була простою: не платити
данину тюркютам, що дало б можливість зменшити податки в Китаї, а суворими
законами встановити в країні порядок на базі панування конфуціанської
ідеології. Такий перебіг подій не влаштовував тюркського кагана (“великого хана”), і582 р. тюркюти вдерлись на “Центральну рівнину”. Китайцям поталанило чудом
відбитись, але сил для масштабної війни зі Степом Ян Цзянь ще не мав, тому в
бій вступила китайська дипломатія. До ставки кагана відправили китайського
посла-вивідувача Чжан Суньшена, який, граючи на свавіллі та владних пориваннях,
додавши до цього підкуп і наклепи, зумів пересварити тюркютських ханів. У 584
р. в каганаті почалися усобиці, а Ян Цзянь, скориставшися ситуацією, до 589 р.
завершив завоювання Південного Китаю, возз'єднав країну та здійснив важливі
політико-економічні реформи. У 589 р. державна єдність імперії, втрачена в 316 р., була відновлена.Знову почала функціонувати централізована державна система, і планова
одержавлена економіка забезпечила стабільність господарства. Втричі зросла
кількість оброблюваних земель, а населення Китаю перевищило 45_млн. Для
стабілізації продуктових цін в імперії створили систему державних комор, в яких
зберігалося зерно на випадок неврожаю. Для відродження ремесел і торгівлі
власті скасували соляну й винну монополії, уніфікували грошову систему та
систему мір і стандартів. Державною ідеологією імперії стало ханьське
конфуціанство, _на базі якого функціонував розгалужений бюрократичний апарат,
розквітли освіта і наука. Кун Інда (574 - 648) завершив кодифікацію канонічного конфуціанськогоП'ятикнижжя, а Ци Хуайвень розробив спосіб виплавки сталі. Лу Фань у 601 р.
склав класичний фонетичний словник середньокитайської мови. Безцінним
пам'ятником суйської архітектури став перший у світі кам'яний одноарочний міст
через р. Сяохе (провінція Хебей) висотою 7 м і довжиною прогону арки 37,5 м (автор мосту Лі Чун). Та незважаючи на такі безперечні досягнення, ситуація в імперії Суйвиявилась далеко не безхмарною. Одержавлена планова економіка при всіх її
плюсах (прогнозованість, простота управління, підконтрольність владі за умов
соціальних катаклізмів та воєн) мала суттєві мінуси, серед них найважливіший -
надзвичайна розгалуженість управлінського апарату, _утримання якого примушувало
знов і знов підвищувати податки. “Чиновників надзвичайно багато, видатки на
їхнє утримання з кожним днем збільшуються, ...народу мало, чиновників багато;
...на десять овець припадає дев'ять пастухів”13. А в каганаті 593 р. усобиці
скінчилися, тому коли 594 р. Китай уразила посуха й розпочався голод, Ян Цзянь
не наважився відкрити державні зернові комори, які зберігав на випадок війни.
Люди їли бобові лушпайки та полову, але зерносховища, що ломилися від запасів,
залишилися під замком. Імперія знову кинула в бій Чжан Суньшена, і коли 597_р. спалахнула новатюркюто-суйська війна, в тилу кагана розпочала активні дії відновлена партія
тюрків-китаєфілів. Певні реформи були здійснені в суйській армії. Прикордонний офіцер Лі Юань(сам напівтюрок) першим привчив своїх вояків жити в юртах, їсти м'ясо та
молоко, а на ловах навчив їх мистецтву кінного бою. Досвід Лі Юаня поширили, і
суйці дістали можливість на рівних битися з закутою в лати важкою кіннотою тюркютів.
У 597 р. суйські генерали Гао Фань і Ян Со розбили кочовиків, після чого
каганат розпався на Західний та Східний. Китаю більше не загрожували набіги степовиків, але Ян Цзянь на цьому незаспокоївся і пішов протореним шляхом ханьських імператорів. Від оборони Китай
знову перейшов до агресії, одним з напрямів якої стала Корея, що переживала
тоді свою епоху “трьох царст” (Когурьо, Сілла, Пекче). Похід 598 р. проти
північнокорейського царства Когурьо був невдалим, але Ян Цзянь з поразкою не
змирився і... раптово помер у 604 р. Імператором став його син Ян Гуан (Ян-ді)
- один з найодіозніших сатрапів в історії, якого нерідко звинувачують у
причетності до несподіваної смерті батька. За часів правління Ян Гуана деспотичний імперсько-націоналістичний характерсуйської державності досягнув апогею. Деякі масштабні почини тирана були
корисними. Понад мільйон чоловік кинули на модернізацію Великого Китайського
муру, що посилило оборонні можливості держави. 5 млн нещасних прорили Великий
Китайський канал: ця грандіозна гідротехнічна споруда довжиною 2,5 тис. км
поєднала долини Хуанхе та Янцзи і мала величезне економічне та
воєнно-стратегічне значення, але 2 млн підданих залишилися назавжди на цьому
грандіозному будівельному кладовищі. Решта імператорських витівок межувала з
безумством   і садизмом одночасно. 2 млн будівельників звели для Ян Гуана нову столицю (Лоян), куди імператорпереселив 10 тис. найбагатших сімей з Чан'аня. Для імператорських утіх
архітектор Ю Сяншен побудував “Терем мрій” - палац-лабіринт, де “Сина Неба”
ублажали 18 тис. музикантів і тисячі гаремних красунь”. Найбільших невдач Ян Гуан зазнав у зовнішній політиці. Спочатку імперії таланило, бо її союзником став Східний тюркський каганат,де перемогла партія китаєфілів (її позиції підкріплювали китайське золото, чай,
шовк і зерно). В 608 - 609 рр. тюрки завоювали для Ян Гуана 30
центральноазіатських князівств “Західного краю” (зокрема, Тогон, Турфан і
Хамі). В 610 р. генерал Чен Лін здійснив вдалий набіг на Люцю (Тайвань), але на
Когурьо суйська військова машина поламала собі зуби. В 612 р. імператор, особисто очоливши гігантську армію в 1 млн 130 тис.вояків, рушив на Когурьо (все населення якого не перевищувало 700 тис.). Ще
мільйон чоловік обслуговував обоз “Непереможного війська”. Глибина порядків
суйців сягала 900 лі (450 км). Алевідсутність таланту полководця у Ян Гуана, героїзм та самовідданість
когурьосців і неабиякий військовий хист корейського стратега Ильчі Мундока
звели нанівець зусилля агресорів. Залишивши на полях Кореї 300 тис. трупів,
суйці змушені були відступити. Ця невдача наблизила крах держави Ян Гуана. Безумства імператора, й особливо воєнні авантюри, дорого обходилисядержаві. Податки доводили людей до самопродажу в рабство, епідемії косили цілі
повіти, а Ян Гуан відновив у 607 р. державні монополії (що призвело до різкого
підвищення цін), посварився із тюрками й, побоюючись підданих, заборонив їм у
609 р. мати залізні знаряддя праці. Якщо ж пригадати, що Південний Китай був Ян
Цзянєм завойований, міцність трону виявилась ще непевнішою. І врешті-решт
обурення діями імператора дало про себе знати. В 610 р. послідовники Майтрейї (будди майбутнього) збунтували Лоян.  вирізали, але 613 р. в армії повсталидезертири з кличем: “Не підемо вмирати до Ляодуну” (тобто до Кореї). А коли з
упертістю, гідною кращого застосування, імператор ще двічі кидав свої армії на
Когурьо, в тилу у нього “заколотники, як бджолиний рій піднялись”14, а з
півночі хлинули тюркюти. Терор карателів був нечуваним навіть для Китаю: полководець Ван Шичун, якийупокорював Південний Китай, пообіцявши амністію тим, хто складе зброю, закопав
живцем 300 тис. (!) полонених. Ще 30 тис. вирізали навколо Лояну, але повстання
не вщухали, бо замордовані поборами люди їли кору дерев, листя та рисову
солому. Весь Китай повстав проти сатрапа, якого в 617 р. задушили свої ж
царедворці. Династія Суй впала, а на зміну ідеям китайсько-конфуціанського націоналізмуприйшла ідеологія китайсько-степового синтезу, _виразником якої виступила
наймогутніша династія китайського середньовіччя - Тан (618 - 907).
 
Форум » Навчання » Історія Азії та Африки в середні віки » династія Суй у Китаї
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz