| WARNING | Дата: П`ятниця, 31.05.2013, 09:26 | Повідомлення # 1 |
 Курінний отаман
Група: Користувачі
Повідомлень: 128
Статус: Offline
| Похід 598 р. проти
північнокорейського царства Когурьо був невдалим, але Ян Цзянь з поразкою не
змирився і... раптово помер у 604 р. Імператором став його син Ян Гуан (Ян-ді)
- один з найодіозніших сатрапів в історії, якого нерідко звинувачують у
причетності до несподіваної смерті батька.
За часів правління Ян Гуана деспотичний імперсько-націоналістичний характер
суйської державності досягнув апогею. Деякі масштабні почини тирана були
корисними. Понад мільйон чоловік кинули на модернізацію Великого Китайського муру,
що посилило оборонні можливості держави. 5 млн нещасних прорили Великий
Китайський канал: ця грандіозна гідротехнічна споруда довжиною 2,5 тис. км
поєднала долини Хуанхе та Янцзи і мала величезне економічне та
воєнно-стратегічне значення, але 2 млн підданих залишилися назавжди на цьому
грандіозному будівельному кладовищі. Решта імператорських витівок межувала з
безумством і садизмом одночасно.
2 млн будівельників звели для Ян Гуана нову столицю (Лоян), куди імператор
переселив 10 тис. найбагатших сімей з Чан'аня. Для імператорських утіх
архітектор Ю Сяншен побудував “Терем мрій” - палац-лабіринт, де “Сина Неба”
ублажали 18 тис. музикантів і тисячі гаремних красунь”.
Найбільших невдач Ян Гуан зазнав у зовнішній політиці.
Спочатку імперії таланило, бо її союзником став Східний тюркський каганат,
де перемогла партія китаєфілів (її позиції підкріплювали китайське золото, чай,
шовк і зерно). В 608 - 609 рр. тюрки завоювали для Ян Гуана 30
центральноазіатських князівств “Західного краю” (зокрема, Тогон, Турфан і
Хамі). В 610 р. генерал Чен Лін здійснив вдалий набіг на Люцю (Тайвань), але на
Когурьо суйська військова машина поламала собі зуби.
В 612 р. імператор, особисто очоливши гігантську армію в 1 млн 130 тис.
вояків, рушив на Когурьо (все населення якого не перевищувало 700 тис.). Ще
мільйон чоловік обслуговував обоз “Непереможного війська”. Глибина порядків
суйців сягала 900 лі (450 км). Але відсутність таланту полководця у Ян Гуана,
героїзм та самовідданість когурьосців і неабиякий військовий хист корейського
стратега Ильчі Мундока звели нанівець зусилля агресорів. Залишивши на полях
Кореї 300 тис. трупів, суйці змушені були відступити. Ця невдача наблизила крах
держави Ян Гуана.
Безумства імператора, й особливо воєнні авантюри, дорого обходилися державі.
Податки доводили людей до самопродажу в рабство, епідемії косили цілі повіти, а
Ян Гуан відновив у 607 р. державні монополії (що призвело до різкого підвищення
цін), посварився із тюрками й, побоюючись підданих, заборонив їм у 609 р. мати
залізні знаряддя праці. Якщо ж пригадати, що Південний Китай був Ян Цзянєм
завойований, міцність трону виявилась ще непевнішою. І врешті-решт обурення
діями імператора дало про себе знати.
В 610 р. послідовники Майтрейї (будди майбутнього) збунтували Лоян. вирізали, але 613 р. в армії повстали
дезертири з кличем: “Не підемо вмирати до Ляодуну” (тобто до Кореї). А коли з
упертістю, гідною кращого застосування, імператор ще двічі кидав свої армії на
Когурьо, в тилу у нього “заколотники, як бджолиний рій піднялись”14, а з
півночі хлинули тюркюти.
Терор карателів був нечуваним навіть для Китаю: полководець Ван Шичун, який
упокорював Південний Китай, пообіцявши амністію тим, хто складе зброю, закопав
живцем 300 тис. (!) полонених. Ще 30 тис. вирізали навколо Лояну, але повстання
не вщухали, бо замордовані поборами люди їли кору дерев, листя та рисову
солому. Весь Китай повстав проти сатрапа, якого в 617 р. задушили свої ж
царедворці.
Династія Суй впала, а на зміну ідеям
китайсько-конфуціанського націоналізму прийшла ідеологія китайсько-степового
синтезу, _виразником якої виступила наймогутніша династія китайського
середньовіччя - Тан (618 - 907).
|
| |
| |
Головна 
