| Ekzor | Дата: Понеділок, 17.01.2011, 18:36 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| На рубежі XVIII та XIX ст. в європейській культурі складається новий тип класицизму, який відрізнявся за своїм змістом та ідейною спрямованістю від класицизму Буало, Корнеля, Расіна, Пуссена. Мистецтво класицизму доби буржуазних революцій було вже виразно раціоналістичним. Воно передбачало наявність чітких критеріїв величного та низького, прекрасного та потворного. В творчості класицистів кінця XVIII--початку XIX ст. переважали сюжети, в яких втілювалась ідея про необхідність підкорення приватних індивідуальних інтересів окремих осіб інтересам держави, суспільства, політичного або релігійного руху. Класицизм XIX ст. не. був однорідним явищем. Наприклад, у Франції він еволюціонував від революційного республіканського пафосу ранніх драм М.-Ж. Шеньє (1764--1811 рр.) та живопису Ж.-Л. Давіда (1748-- 1825 рр.) до консервативного академічного жанру в добу імперії та Реставрації. Розвивався новий класицизм в Італії, Іспанії, скандинавських країнах, США, Росії. В останній він найбільш яскраво виявився в архітектурі першої третини XIX ст. Найвизначнішим художнім досягненням нового класицизму була творчість видатних німецьких поетів Й.-В. Гете та РҐ-Ф. Шіллера (1759--1805 рр.), зокрема їх твори, пов'язані з так званим періодом веймарського класицизму. В цих творах відчувається орієнтація на високі ідеали античності^ які сприяли формуванню гармонійної, вільної, гуманної особистості. Проте піднесення класицизму було короткочасним. По-ступово він перетворювався в офіційне академічне мистецтво, яке втрачало зв'язки з реальним життям. Залежність класицизму від офіційних' естетичних канонів набувала гротескових форм, що вбивало живу душу мистецтва -- твор-че натхнення митця. У XIX столітті живопис класицизму вступає в смугу кризи і стає силою, яка стримує розвиток мистецтва, причому не тільки у Франції, але і в інших країнах. Художню лінію Давида з успіхом продовжував Енгр, при збереженні мови класицизму в своїх творах часто звертався до романтичних сюжетів зі східним колоритом («Турецькі лазні»). Пізній, ампірний класицизм, представлений в першу чергу плідним датським скульптором Торвальдсеном, проникнуть сухуватою патетикою. Особливо цінуються чистота ліній, стриманість жестів, неупередженість виразів.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
